Хабарництво

одержання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигід протизаконним порядком

Хабарництво — одержання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигід протизаконним порядком.

Розповсюдження ред.

Бюрократичні системи особливо сприятливі на хабарі.

Законодавче визначення ред.

Кримінальний кодекс України визнає приймання чи давання хабара як злочини. Явище хабарів було дуже поширене в СРСР, незважаючи на високі кари, і залишилося поширеним в Україні. Частина службовців і впливових осіб, попри ризик бути покараним, вдається до хабарів як засобу швидкого й легкого збагачення. В українській мові 18 −19 століття хабарників називали дряпічками[1] або здирниками.

В українському законодавстві ред.

Примітки ред.

  1. Походить, певне, від слова драпач — шаповал, який очищає виготовлену шкіру від шерсті дротяною щіткою. Котляревський І. Енеїда/ ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989. [Архівовано 20 червня 2012 у Wayback Machine.]

Література ред.

Посилання ред.