Фіалка багнова
| Фіалка багнова Viola uliginosa | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Viola uliginosa Besser, 1809 | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Фіалка багнова[1][2] або фіялка багнова[3] (Viola uliginosa) — вид трав'янистих рослин родини фіалкові (Violaceae), поширений у центральній і східній частинах Європи.
Опис ред.
Багаторічна рослина 5–20 см заввишки. Прилистками майже до середини зрощені між собою і з черешками, яйцеподібні або яйцеподібно-ланцетні. Квітки фіолетові, одиночні, великі, діаметром 20–30 мм, без запаху[1]. Коріння повзуче. Стебло майже безлисте. Листя у базальній розетці; листові пластини яйцеподібно-серцеподібні, туповерхі, з закругленими зубами, голі, світло-синювато-зелені, базальний виріз мілкий і широкий. Пелюсток 5, чашолистків 5, тичинок 5. Плоди: 3-дольні коробочки.[4].
Поширення ред.
Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія; Україна, Німеччина, Польща, Данія, Фінляндія, Швеція, Хорватія, Словенія, Сербія, Румунія[5][6]. Населяє прибережні луки, луки, багаті змішані болота, періодично затоплені болота[4].
В Україні зростає на болотах, заболочених місцях — у Закарпатті рідко; в Поліссі звичайно; в Лівобережному Лісостепу зрідка. Декоративна[1]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Закарпатської, Київської, Сумської областей[2].
Див. також ред.
Джерела ред.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 105. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
- ↑ Viola uliginosa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б NatureGate. Процитовано 06.04.2018. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 06.04.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 06.04.2018. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |