Фінляндська марка
Фінля́ндська (або Фі́нська) ма́рка (фін. Suomen markka) — національна валюта Фінляндії до 2002 року. Одна марка поділялась на 100 пенні (фін. penni, p). З 1999 в безготівковому а з 2002 також в готівковому обігу була замінена на євро за курсом обміну 5,94573 марки за 1 євро.
| Фінляндська марка фін. Suomen markka | |
|---|---|
 Банкнота 5 фінляндських марок 1897 року | |
| Держава(и) |
 Фінляндія |
| Банкноти | Банкноти останнього періоду: 10, 20, 50, 100, 500 и 1000 марок. |
| Монети |
Період 1864—1917: 1, 2 (срібло), 10, 20 марок (золото); Період 1918—1960: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500, 1000 марок; Період 1963—1999: 1, 5, 10 марок |
| Символ | Mk, Fmk |
| Літерний код | FIM |
| Цифровий код | 246 |
| Центральний банк | Банк Фінляндії |
| Валютні курси | |
| 1 EUR = | 5,94573 FIM (1 січня 1999) |
| 1 USD = | 5,0960 FIM (1 січня 1999) |
| 1 UAH = | 1,2338 FIM (1 січня 1999) |
 Фінляндська марка у Вікісховищі | |
Історія ред.
У 1860 році, згідно з наказом Олександра ІІ, по всій території Князівства Фінляндія (яка тоді перебувала в складі Російської імперії) вводилась в обіг власна валюта. Вона отримала назву «марка» (фін. markka). Назву для валюти надав видатний записувач і дослідник карело-фінського епосу «Калевала» Еліас Леннрот. Що закономірно, фінська марка з'явилася на 10 років раніше німецької марки. У співвідношенні до рубля Російської імперії фінляндська марка розмінювалася на 25 копійок.
У 1865 році марка була прив'язана до срібного міжнародного стандарту, а з 1878 року до золотого стандарту: в 1 марці було 0,290323 грами щирого (чистого) золота — за рівнем французького франка. Марки карбувалися у сріблі (1, 2 марки) та у золоті (10, 20 марок). В період з 1865 по 1917 рік в обігу знаходилися такі купюри: 1, 5, 10, 20, 50. 100, 500 марок.
В 1940 році Фінляндія відмовилась від золотого стандарту. Друга світова війна суттєво ослабила економіку Фінляндії. У 1945 році фінляндська марка перенесла 3 девальвації. В 1946 році старі марки обмінювалися на нові. Половину купюр номіналом в 500 марок пустили на державний займ. У 1948 році Фінляндія приєдналася до Бреттон-Вудської валютної системи. Курс марки був прив'язаним до долара США, 320 фінляндських марок прирівнювалися 1 долару США. В 1963 році була проведена чергова деномінація фінляндської марки: 100 старих марок обмінювалися на 1 нову марку. Появилися монети пенні.
В післявоєнні роки Монетний двір Фінляндії випускав колекційні монети номіналами від 1 марки до 2000 марок. Усього було відкарбовано 43 колекційні монети. В період з 1918—1963 роки в обігу знаходилися купюри таких номіналів: 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000 фінляндських марок.
У 1971 році, після краху Бреттон-Вудської системи, фінляндська марка стала торгуватися на основі мультивалютного кошика. У 1980—1990 роки кризу вдалося припинити і ринок почав стабілізуватися.
У 1995 року Фінляндія стала членом ЄС. У 1969 році валютний курс марки став визначатися за системою ERM. Перед переходом на євро в обігу перебували купюри номіналами: 10, 20, 50, 100, 500 та 1000 марок. В 1999 році, під час обміну марочних купюр на євро був встановлений курс 1 євро на рівні 5,94573 фінських марок. З 1 березня 2002 року на території Фінляндії євро став повноцінним платіжним засобом. Банком Фінляндії обмін старих марок на євро тривав до 29 лютого 2012.
Банкноти ред.
Остання серія фінських банкнот була розроблена у 1980-х роках фінським дизайнером Еріком Брууном (Erik Bruun) і випущена у 1986—1993 роках.
| Номінал (марок) |
Зображення | Розмір (мм) |
Колір | Реверс | Аверс | Введення | Вилучення | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 10 | 
|
|
142 × 69 | блакитний | Пааво Нурмі (1897—1973), олімпійський чемпіон |
Олімпійський стадіон в Хельсинках |
1986 | 2002 |
| 20 | 
|
|
блакитно- зелений |
Вяйне Лінна (1920—1992), письменник |
Міст в Таммеркоскі[en] | 1993 | ||
| 50 | 
|
|
коричневий | Алвар Аалто (1898—1976), архітектор |
Палац «Фінляндія»[en] | 1986 | ||
| 100 | 
|
|
зелений | Ян Сібеліус (1865—1957), композитор |
Лебеді | |||
| 500 | 
|
|
червоний | Еліас Леннрут (1802—1884), збирач Калевала |
Лісова пішохідна стежка | |||
| 1000 | 
|
|
блакитно- фіолетовий |
Андерс Чюденіус (1729—1803), державний діяч |
Фортеця Суоменлінна | |||
Монети ред.
| Зображення | Номінал | Технічні параметри | Опис | Роки карбування | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Діаметр (мм) |
Товщина (мм) |
Вага (г) |
Матеріал | Гурт | Аверс | Реверс | |||
|
10 пенні | 16.3 | 1.8 | 1 | Мідно-нікелевий сплав | Гладкий | Рослинний орнамент | Номінал, геометричні фігури |
1990—2001 |
|
50 пенні | 19.7 | 1.8 | 3.3 | Рифлений | Ведмідь | Номінал, зірки | ||
|
1 марка | 22 | 2 | 4.9 | Алюмінева бронза | Гладкий | Герб Фінляндії | Номінал, візерунки | 1993—2001 |
|
5 марок | 24.5 | 2.2 | 5.5 | Гладкий з написом |
Тюлень | Номінал, рослинний орнамент |
1992—2001 | |
|
10 марок | 27.25 | 2 | 8.8 | Біметал: центр (латунь), кільце (мідно-нікелевий сплав) |
Гладкий | Глухар | Номінал, рослинний орнамент |
1993—2001 |
Цікаві факти ред.
- На реверсі 20-марочної купюри був зображений письменник Вяйне Лінна. Але це розгнівало письменника, оскільки Банк Фінляндії використав фото без дозволу автора. Банк був змушений виплатити компенсацію в 100 000 марок для залагодження конфлікту. Купюри в 20 марок були вилучені з обігу до 1993 року.
Див. також ред.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фінляндська марка |
- Банк Фінляндії [Архівовано 11 червня 2019 у Wayback Machine.] (фін.) -(швед.) -(англ.)
- Монетний двір Фінляндії [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] (фін.) -(англ.)
- Фінляндська марка на сайті Банку Фінляндії [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (фін.) -(швед.) -(англ.)
- Історія фінляндської марки (1860—2002) (англ.)
- Історичні банкноти з Фінляндії [Архівовано 29 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.) -(нім.) -(фр.)