Фінансова криза 2008 року в Ісландії

Фінансова криза в Ісландії 2008—2009 років — економічна криза в Ісландії, яка з початком світової економічної кризи була викликана крахом трьох головних банків країни через труднощі у рефінансуванні їхніх короткострокових боргів і панічного закриття депозитів вкладниками з Великої Британії і Нідерландів. Відносно розміру економіки країни, криза 2008—2009 року в Ісландії — одна з найбільших в історії економічна катастрофа в масштабах однієї держави[1].

Індекс OMX Iceland 15 з січня 1998 року по жовтень 2008 року

Фінансова криза мала серйозні наслідки для ісландської економіки: вартість валюти країни впала щодо долара вдвічі, операції з іноземної валюти були фактично припинені протягом багатьох тижнів, ринкова капіталізація ісландської фондовій біржі, у якої 60 % активів були акціями збанкрутілих банків — знизилася більш ніж на 90 %[2].

Ісландія стала першою за 30 років розвиненою країною, яка звернулася за допомогою до Міжнародного валютного фонду[3].

Прем'єр-міністр Гейр Хорде у зверненні до громадян попередив, що країна може стати банкрутом[4]. Економічна ситуація в країні викликала масове невдоволення і протести, які призвели 23 листопада 2008 року до масових заворушень у Рейк'явіку[5]. Поглиблення кризи підігрівало подальші заворушення, що призвело до 25 січня 2009 року до відставки міністра торгівлі Ісландії Бьоргвина Сігурдссона[6], а 26 січня 2009 року прем'єр-міністр Ісландії Гейр Хорде оголосив про негайну відставку всього уряду країни[7].

1 лютого 2009 року тимчасовий уряд очолила Йоганна Сігурдардоттір.

Рейк'явік отримав значні зарубіжні кредити — МВФ виділив Ісландії 2,1 млрд доларів (листопад 2008 року), а чотири скандинавські країни (Фінляндія, Швеція, Норвегія і Данія) — 2,5 млрд доларів[8].

3 січня 2010 року парламент Ісландії прийняв законопроект про виплату вкладникам з Великої Британії і Нідерландів 3,4 млрд дол[9], однак президент Ісландії Олафур Рагнар Грімссон (Olafur Ragnar Grimsson) наклав вето на законопроект[10]. Парламент призначив на 6 березня 2010 всенародний референдум з ухвалення законопроекту про виплату вкладникам компенсації[11]. 90 % ісландців проголосували проти виплати компенсації[12].

17 лютого 2011 року Парламент Ісландії ухвалив виплати за банкрутство банку Icesave, однак президент країни Олафур Рагнар Грімссон не підписав угоду з Великою Британією та Нідерландами і надав народу право вирішити це питання на референдумі. 57,7 % ісландців проголосували проти виплати компенсації[13].

З 2011 року економіка країни зростає, однією з перших у Європі вона повернулася на докризовий рівень.

Банки, що зазнали краху

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Iceland: Cracks in the crust | The Economist. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 16 липня 2017. 
  2. Перебранка Локи — Офлайн публикации — Бизнес-Журнал Онлайн. Архів оригіналу за 18 березня 2009. Процитовано 16 липня 2017. 
  3. Три примера разрушительных банковских кризисов, которые были преодолены — Минфин. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 16 липня 2017. 
  4. Кокшаров А.
  5. Артём Опарин (25 ноября 2008). В Исландии стало жарко. РБК daily. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 26 ноября 2008. 
  6. Министр торговли Исландии подал в отставку. РБК. 25 січня 2009. Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 16 липня 2017. 
  7. Правительство Исландии ушло в отставку. Би-би-си. 26 січня 2009. Архів оригіналу за 29 січня 2009. Процитовано 16 липня 2017. 
  8. Кузнецова Н. П. Исландия — первая жертва глобального кризиса // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5: Экономика. — 2009. — № 2. — С. 22
  9. Исландия выплатит иностранным вкладчикам $3,4 млрд. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 16 липня 2017. 
  10. Исландия отказалась платить компенсации иностранным вкладчикам. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 16 липня 2017. 
  11. Исландия хочет помириться с ЕС[недоступне посилання з липня 2019]
  12. Исландцы проголосовали против выплаты компенсаций иностранным вкладчикам. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 16 липня 2017. 
  13. Народ Исландии отказался платить по долгам банкиров. Архів оригіналу за 14 квітня 2011. Процитовано 16 липня 2017.