Фінансова звітність

стаття-список у проекті Вікімедіа

Фіна́нсова зві́тність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період[1].

Законодавчо регулюється:

  • Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
  • Постановою КМУ «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»;
  • ПСБО/МСФЗ (Залежить від характеру суб'єкта звітності);
  • Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності (за ПСБО), затверджені наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. № 433.
  • іншими галузевими нормативними актами.

Мета фінансової звітностіРедагувати

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Публікація фінансової звітності обов'язкова в офіційних виданнях та тих, що прирівняних до них (Розпорядження № 150 від 28.04.2012 року, Про призначення друкованого засобу масової інформації, в якому оприлюднюються документи).

Принципи фінансової звітностіРедагувати

Фінансова звітність формується з дотриманням таких принципів:

1) автономності підприємства, за яким кожне підприємство роз­глядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

2) неперервності діяльності, що передбачає оцінювання активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяль­ність триватиме далі;

3) періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства за певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4) історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оці­нювання активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5) нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для ви­значення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отри­мання цих доходів;

6) повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має міс­тити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7) послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосу­вання підприємством обраної облікової політики;

8) обачності, згідно з яким методи оцінювання, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобо­в’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9) превалювання змісту над формою, за яким операції мають облікову­ватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10) єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в єдиній грошовій одиниці.

Хто повинен складати фінансову звітністьРедагувати

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 1 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, фінансову звітність за 2019 рік повинні складати й подавати:

  • усі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності;
  • представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності;
  • бюджетні установи.

Склад та елементи фінансової звітностіРедагувати

Фінансова звітність (за ПСБО) включає в себе:

  • Баланс (Звіт про фінансовий стан)
  • Звіт про фінансові результати підприємства (звіт про сукупний дохід),/Звіт про прибутки та збитки (назва за МСФЗ)
  • Звіт про рух грошових коштів (за прямим або непрямим методом),
  • Звіт про власний капітал,/Звіт про зміни у власному капіталі (назва за МСФЗ)
  • Примітки до фінансової звітності.

Баланс відображує на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал підприємства. Баланс складається із двох частин: активу і пасиву. В активі показують ресурси, використання яких, як очіку­ється, сприятимуть отриманню економічних вигод у майбутньому, — основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, гроші тощо.

Звіт про фінансові результати складається із двох розділів: 1. Фінансові результати; 2. Елементи операційних витрат. У пер­шому розділі відображують дохід, витрати та визначають чистий фінансовий результат (прибуток або збиток).

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове прове­дення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства. Інвента­ризація також обов’язково проводиться у разі:

  • передавання майна державного підприємства в оренду, при­ватизації майна державного підприємства, перетворення державно­го підприємства в акціонерне товариство;
  • зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання— передавання справ);
  • установлення фактів крадіжок або зловживань, псування цін­ностей, а також за приписом судово-слідчих органів;
  • пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;
  • ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передба­чених законодавством.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохід­ливою, достовірною, однозначно тлумачитися її користувачами, міс­тити лише доречну інформацію, давати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти різних підприємств і за різні періоди.

Звітний періодРедагувати

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди. Звітний період для складання фінансової звітності про виконання бюджетів визначається Бюджетним кодексом України.[2]

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути не менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.[2]

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, в Україні є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про ліквідацію.[2]

Оприлюднення фінансової звітностіРедагувати

Підприємства зобов’язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. На фінансову звітність не розповсюджується заборона щодо поширення статистичної інформації. Підприємства зобов’язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, зобов’язані не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством.

Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).

Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі).

Головні розпорядники бюджетних коштів оприлюднюють річну фінансову звітність, річну консолідовану фінансову звітність не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, шляхом розміщення на своїй веб-сторінці.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, оприлюднює річну консолідовану фінансову звітність про загальний майновий стан та результати діяльності суб’єктів державного сектору та бюджетів не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, на своїй веб-сторінці.

Підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності та уточненої консолідованої фінансової звітності здійснюються у такому самому порядку, як і фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності, що уточнюються.

Фінансова звітність малого підприємсваРедагувати

Для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та підприємств, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат, установлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати, форма і порядок складання яких визначаються НП(С)БО 25.

Відповідно до п. 3 ст. 55 Господарського кодексу суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Критерії віднесення підприємств до мікропідприємств, малих, середніх та великих підприємств визначено в ч. 2 ст. 2 Закону від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі – Закон № 996).

Фінансову звітність мікропідприємства (1-мс та 2-мс) складають (ч. 2 п. 2 розд. І НП(С)БО 25):

  • мікропідприємства;
  • підприємства, які ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат відповідно до Податкового кодексу (платники єдиного податку);
  • непідприємницькі товариства.

Фінансову звітність малого підприємства (1-м та 2-м) складають (ч. 1 п. 2 розд. І НП(С)БО 25):

  • малі підприємства;
  • представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Малі підприємства повинні подавати фінзвітність до органів статистики не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом. А малі підприємства – платники податку на прибуток, яким установлено квартальний звітний період, також повинні подати фінзвітність як додаток до декларації з податку на прибуток.

Малі підприємства, що використовують МСФЗ для МСП (для малих та середніх підприємств), позбавляються права на подання скороченої фінзвітності (ч. 3 ст. 11 розд. ІV Закону № 996) та подають її в повному складі (п. 3.17 МСФЗ для МСП), а саме: Звіт про фінансовий стан; або єдиний звіт Про сукупний дохід, або окремий Звіт про прибутки та збитки; Звіт про зміни у власному капіталі; Звіт про рух грошових коштів; Примітки, що містять стисле викладення значної облікової політики та іншу пояснювальну інформацію.

Малі та середні підприємства застосовують МСФЗ для МСП не за кількісними критеріями, передбаченими для ведення бухобліку підприємствами за НП(С)БО, а відповідно до характерних рис та якісних показників, визначених п. 1.2. розд. 1 МСФЗ для МСП, а саме:

  1. не є підзвітними громадськості;
  2. оприлюднюють фінансові звіти загального призначення для зовнішніх користувачів (наприклад, власники, що не беруть участі в управлінні підприємством, існуючі та потенційні кредитори, а також кредитно-рейтингові агентства).

ПриміткиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати