Філософія муїсків

Філософія муїсків — система поглядів володарів, знаті та інших мешканців держав чибча-муїсків. Вони не сформували розвиненої філософської школи. Основу складали дуалізм, етика, частково епістемологія і метафізика. Була тісно пов'язана за міфологією муїсків та сприйняттям ними навколишньої природи. Носіям думок були жерці.

Характеристика

Розуміння світу. Метафізика

За уявленнями муїсків Всесвіт складається з двох частин: неба та землі. При цьому на небесах живуть лише окремі боги. Усі інші (боги та люди) перебувають на землі. Початок Всесвіту становив хаос, який змінив бог-творець Чимінігагуа. Тепер завдання людини полягало запобігти падінню світ назад в хаос. Всесвіт знаходиться в рівновазі, але ця рівновага буде негайно зруйнована, якщо людина не допоможе її зберегти. Вона полягає в збереженні людиною рівноваги у житті та природі, людина повинна поставити себе відповідно до речей, які оточують її. Цей термін позначали слово yuluka. Встановлюється союз людини і усього навколишнього, на кшталт поєднання мікрокосмосу і макрокосмосу.

Відповідно до різних міфів та легенд, дослідники вважають, що чибча-муїски вважали центром усього Всесвіту саме Землю, з якою за допомогою гір (gwa) та скель були пов'язані Небо з зірками, Сонце та Місяць.

Центр землі (Країна Тіней) — місце проживання душ померлих, які, як і за життя, живуть в таких же будинках, обробляють поля тощо. У країну мертвих душі померлих переправляються через бурхливу річку в човнах і на плотах, сплетених з павутини, а потім спускаються по крутих, стрімчастих дорогах через жовту і чорну землі, що символізують день і ніч. Тому в незалежності від діяльності людини, усі потрапляють до країни Тіней. Лише шлях до неї залежить від того, як себе вела людина при житті. Душі померлих можна викликати й порадитися з ними.

При цьому усе існуюче розглядалося як дуалістична модель: чоловіче доповнювалося жіночим: Сонце і Місяць, гори (уособлення чоловічої сили) і озера (sie, уособлення жіночності), чоловік і дружина.

Етика та епістемологія

Жерці муїсків повчали, що метою життя повинно стати досягнення мудрості, знання. Але шлях, який до неї доволі довгий, лише наприкінці життя людина може досягти цієї мети. Отримання знання дозволяло розмовляти з богом-творцем Чимінігагуа.

Передумовою для досягнення знання є відмова від матеріальної вигоди, духовне повинно стати первинним для людини, а здобуття економічного зиску — вторинним. Далі, він повинен вивчити міфи, легенди, традиції та священні місця (гори, печери, озера) і тим самим прийти до природи, що є сутністю Великою Матері (Бачуе).

Не кожен міг пройти цей шлях до мудрості й знань, але кожен муїска повинен були зробити усе залежності, щоб здійснити якомога більше в цьому напрямку. При цьому людина не повинна витрачати час на лінощі: необхідно займатися якоюсь справою (землеробством, ремеслами, добуванням корисних копалень, торгівлею). При цьому необхідно шанувати богів, зберігати свою та інших людську гідність. Останнє знайшло відображення у праві муїсків, де покарання безчестям було страшнішим за фізичне.

Політична філософія

Наявність мудрості, потяг до знань, самообмеження знайшли своє відображення в політичному житті муїсків, зокрема в обрядах затвердження володарів. Останні не повинні були піддаватися різним спокусам. Тому в більшості вождеств спадкоємця декілька років тримали у віддаленій місцині, де той вів усамітнений та аскетичний спосіб життя. Також існував ритуал, коли перед претендентами, що були оголені, проводили гарних та спокусливих жінок: хто не виказав своєї хтивості, той оголошувався гідним влади.

Також жерці муїсків вчили, що заради збереження рівноваги та досягнення мудрості необхідно відмовитися від завоювань, воєн, проповідували принципи гуманізму й ненасилля. Тому часто саме жерці виступали як перемовники та ініціатори припинення воєн, особливо напередодні іспанського вторгнення.

Джерела

• Petitpierre F. The Symbolic Landscape of the Muiscas. Studies in Comparative Religion, Vol. 9, No. 1. (Winter, 1975).
• Ghisletti L., Los muiskas una gran civilizacion precolombina, t. 1-2, Bogota, 1954
• Lloreda, D. (1992). Los Muiscas: Pasos perdidos. Bogota: Seguros Fenix.
• Londoño, Eduardo 1998: Los muiscas: una reseña histórica con base en las primeras descripciones. Bogotá: Museo del Oro.