Філософський світогляд

Філософський світогляд — світогляд, основою якого є раціональне, філософське усвідомлення світу.

Світогляд - це система поглядів на світ в цілому, на місце людини у реальній дійсності, її відношення до цього світу, а також обумовлені цими поглядами основні цілі життя та цінності. Філософія – це теоретично відображений світогляд, система найбільш загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, пояснення різних форм відношення людини до світу, що виступає у понятійній, категоріальній формі, спирається на досягнення наук про природу і соціум та володіє доказовістю.

Розрізняють поняття (рівні) світогляду: світовідчуття, світосприйняття, світоуявлення, світорозуміння, світовідношення. Якщо світовідчуття, світосприйняття, світоуявлення є емоційно-образне бачення світу, то світорозуміння є чисто понятійне, інтелектуальне бачення світу. Світовідношення ж визначає спрямованість бачення світу (оптимістична, песимістична)... Найважливішими елементами світогляду є: почуття, знання, ідеали, переконання, воля, критицизм, віра, надія, любов.

Філософія – духовний процес, що відбувається в сфері людської культури, тісно пов’язаний з її різними областями. Вихідний пункт світогляду невіддільний від особливостей існування людини, від її потреби осмислити своє місце в світі. Для кожного індивіда весь світ розколотий на дві частини: на “Я”, кажучи словами Фіхте, та “не-Я”, включаючи природу та суспільство. Питання про відношення людини до світу є головним питанням світогляду, з яким співвідноситься проблема щастя, сенсу життя та ін. Всі ці питання є екзистенціальними, бо нерозривно пов’язані з існуванням людини, з осмисленням перспектив свого буття. Поряд з індивідуально-екзистенціальним, витоками світогляду мають місце також соціально-групові, художньо-естетичні, внутрішньо наукові та ін. витоки.

В історії філософського світогляду виділяють різні типи філософських систем. Залежно від того, що приймається за сутність світу філософія буває: матеріалістичною (матерія є первинною) чи ідеалістичною (дух є первинним); моністичною (один початок вибирається за основу) чи дуалістичною (два першопочатки – матерія і дух). В гносеологічному аспекті виділяють: раціоналістичну та сенсуалістичну філософію. Гносеологія, яка заперечує пізнавальність світу є агностицизм. Залежно від розуміння розвитку філософські системи бувають:

а) метафізичними (розвиток як просте кількісне зменшення чи збільшення);

б) діалектичними (розвиток як саморозвиток, перерва безперервності, боротьба протилежностей).