Відкрити головне меню

Віктор Лазарович Філоненко (1 листопада 1933(19331101), село Бурківка, тепер Ніжинського району Чернігівської області — 2003, місто Київ) — український радянський партійний діяч, голова Чернігівського облвиконкому. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р і у 1986—1990 р. Член ЦК КПУ в жовтні 1982 — лютому 1986 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Обирався заступником голови Верховної Ради УРСР.

Філоненко Віктор Лазарович
Філоненко Віктор Лазарович.tif
Народився 1 листопада 1933(1933-11-01)
село Бурківка, тепер Ніжинського району Чернігівської області
Помер 2003(2003)
місто Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Alma mater Національний університет біоресурсів і природокористування України
Партія КПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден Жовтневої Революції Орден Дружби народів

БіографіяРедагувати

Народився у родині службовця. У 1957 році закінчив Українську сільськогосподарську академію.

У 1957—1961 р. — завідувач ремонтних майстерень Ічнянської машинно-тракторної станції, директор Ічнянської ремонтно-технічної станції Чернігівської області.

Член КПРС з 1959 року.

У 1961—1963 р. — 2-й секретар Чернігівського обласного комітету ЛКСМУ. У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Чернігівського промислового обласного комітету ЛКСМУ.

У січні 1965 — грудні 1966 року — голова виконавчого комітету Борзнянської районної ради депутатів трудящих Чернігівської області.

У грудні 1966—1969 р. — 1-й секретар Варвинського районного комітету КПУ Чернігівської області.

У 1969—1970 р. — голова Чернігівського обласного об'єднання «Сільгосптехніка».

У 1970—1973 р. — секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.

У квітні 1973 — березні 1981 р. — голова виконавчого комітету Чернігівської обласної ради депутатів трудящих.

13 березня 1981 — листопад 1985 р. — голова Державного комітету УРСР по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства. У грудні 1985 — листопаді 1988 р. — заступник голови Держагропрому Української РСР– начальник Головного управління механізації та електрифікації.

3 листопада 1988 — 1991 р. — голова Державного комітету УРСР по охороні природи.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.