Відкрити головне меню

Альберт Леонідович Філозов (рос. Альбе́рт Леони́дович Фило́зов; 25 червня 1937(19370625), Свердловськ, Російська РФСР11 квітня 2016, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Професор РУТМ (рос. ГИТИС). Заслужений артист РРФСР (1983). Народний артист Росії (1994)[1]. Кавалер Ордена Дружби (2004) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва[2]. Лауреат Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» за 2014 рік.

Філозов Альберт Леонідович
Филозов Альберт Леонидович
Народився 25 червня 1937(1937-06-25)
Свердловськ, РРФСР, СРСР
Помер 11 квітня 2016(2016-04-11) (78 років)
Москва, Росія
  • злоякісна пухлина
  • Поховання Ваганьковське кладовище
    Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
    Діяльність актор театру і кіно
    Alma mater Школа-студія МХАТ (1959)
    Роки діяльності 1959—2016
    IMDb ID 0277298
    Нагороди та премії
    орден Дружби (Російська Федерація)
    Заслужений артист РРФСР Народний артист Росії

    БіографіяРедагувати

    Закінчив Школу-студію МХАТу (1959).

    Багато знімався у кіно. Дебютував епізодичною роллю в картині «Випробувальний термін» (1960), але активно зніматися почав в кінці 60-х. Має понад сто ролей, серед яких Гацевич у «Дикому полюванні короля Стаха», нацист Шернер у «Тегерані-43», містер Джордж Бенкс «Мері Поппінс, до побачення», батько Романа у «Вам і не снилося…», містер Секонд в «Людині з бульвару Капуцинів» та багато інших.
    Зіграв у ряді українських кінофільмів.

    Працював на озвучуванні фільмів (кілька кіноролей Юозаса Будрайтіса) і мультфільмів.

    З 1989 р. — провідний актор Московського театру «Школа сучасної п'єси». Востаннє Філозов виходив на сцену театру 27 березня 2016 року.
    Поставив спектаклі: «2х2 = 5» (К. Степаничева, у співавт. з О. Гусілетовою) і «Самогубство закоханих на острові небесних тенет» (Т. Мондзаемон).

    Викладав у ВДІКу. Професор Російського університету театрального мистецтва (рос. ГИТИС).

    Помер 11 квітня 2016 року в Москві після тривалої хвороби[3]. Похований 13 квітня на Ваганьковському кладовищі[4].

    Йосип Райхельгауз, головний режисер театру «Школа сучасної п'єси»: [5]:

    « Альберт Філозов — унікальний артист і унікальне явище російської культури. Не тільки тому, що мав величезний талант, а тому що він людина особлива…
    …Філозов один з небагатьох людей культури, в якому культура була складовою частиною його власної особистості і способу життя. Щирий, чесний, порядний, високоморальний — всі ці епітети не данина поваги, а чиста правда.
    »

    Ролі в спектаклях театру «Школа сучасної п'єси»Редагувати

    • «Прийшов чоловік до жінки» (С. Злотников, реж. Й. Райхельгауз)
    • «А чом-то ти у фраку?» (А.П.Чехов, реж. Й. Райхельгауз)
    • «…З привітом, Дон Кіхот!» (за М. Сервантесом і Л. Мінкусом, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Без дзеркал» (Н. Климонтович, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Інша людина» (П. Гладілін, реж. В. Мірошниченко)
    • «Прекрасні ліки від туги» (С. Злотников, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Кремль, йди до мене» (А. Казанцев, реж. Б. Мільграм)
    • «Холостий Мольєр» (Автори вистави: Олег Глушков та Андрій Першин)
    • «Одержимі» (за романом «Біси» Ф.М. Достоєвського, реж. О.Г. Гордон)
    • «Своїми словами» (Без драматурга, автор вистави Й. Райхельгауз)
    • «Москва. Психо» (спектакль Андрія Жолдака)
    • «Зіркова хвороба» (Трупа театру, автор вистави Й. Райхельгауз)
    • «Ведмідь» (Д. Биков, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Антон Чехов. Чайка» (А. Чехов, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Чайка. Справжня оперетка» (В. Жуков, О. Журбин, реж. Й. Райхельгауз)

    ФільмографіяРедагувати

    Актор:

    Режисер-постановник:

    • 1995 — «Ішов старий від старої» (фільм-спектакль, у співавт. з Йосипом Райхельгаузом)

    ПриміткиРедагувати

    ЛітератураРедагувати

    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.449;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.794;
    • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.286-287.

    ПосиланняРедагувати