Відкрити головне меню

Володи́мир Пили́пович Філе́нко (нар. 11 жовтня 1955, село Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область) — український політик. Колишній народний депутат України. Перший заступник голови Народно-демократичної партії. Заступник голови партії «Реформи і порядок» (з травня 1999).

Володимир Пилипович Філенко
Народився 11 жовтня 1955(1955-10-11) (63 роки)
село Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна і Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України[4]
Партія Реформи і порядок
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Україна Народний депутат України
1-го скликання
ПДВУ (Народна Рада) 15 травня 1990 10 травня 1994
3-го скликання
НДП 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Реформи і порядок (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
6-го скликання
Реформи і порядок (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Національність — українець.

Освіта — Харківський державний університет (19721977), історик, викладач історії та суспільствознавства; Харківський сільськогосподарський інститут (19861990), економіст, організатор сільського-господарського виробництва.

Серпень 1977 — серпень 1979 — вчитель історії Червонооскільської середньої школи Ізюмського району.

Серпень 1979 — серпень 1982 — секретар Зміївського райкому ЛКСМУ.

Серпень 1982 — жовтень 1984 — заступник командира роти з політичної частини військової частини 43016 (місто Реутов, Московська область).

Жовтень 1984 — жовтень 1985 — консультант кабінету політосвіти Зміївського райкому КПУ.

Жовтень 1985 — травень 1990 — секретар парткому радгоспу імені Гагаріна, село Шелудьківка Зміївського району.

Член КПРС до липня 1990.

Після І з'їзду ПДВУ: з жовтня 1990 — співголова партії, травень 1992 — лютий 1996 — голова партії.

З червня 1990 — голова фракції «Демплатформа»; з жовтня 1990 — перший заступник голови Народної ради; 19921993 — голова, з червня 1995 — заступник голови об'єднання «Нова Україна».

Лютий 1996 — травень 1999 — перший заступник голови Народно-демократичної партії.

Листопад 1997 — травень 1998 — голова секретаріату НДП, член Політради і Політвиконкому (лютий 1996 — травень 1999).

1995 — 1997 — радник міністра Кабінету Міністрів України на громадських засадах.

Радник Прем'єр-міністра України (вересень 1997 — грудень 1999).

Член спеціальної ради Громадської ініціативи «Форум національного порятунку» (з лютого 2001).

З вересня 1994 — голова правління товариства «УкраїнаНідерланди».

Під час Помаранчевої революції один із «польових командирів» Майдану.

У 2015 році був членом конкурсної комісії з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (за квотою Верховної Ради України)[5].

Володіє французькою мовою.

Захоплення: музика, спорт.

РодинаРедагувати

Батько — Пилип Іванович (19251999) — пожежник на заводі імені Малишева.

Мати — Параска Павлівна (* 1927) — телятниця радгоспу імені Гагаріна, пенсіонерка.

Дружина — Ольга Василівна (* 1959) — бухгалтер.

Дочка — Ірина (* 1979) — юрист.

Син — Ярослав (* 1982) — економіст.

Парламентська діяльністьРедагувати

Народний депутат України 1-го скликання з 15 травня 1990 до 10 травня 1994 за Зміївським виборчім округом № 387 Харківської області. На час виборів: радгосп імені Юрія Гагаріна Зміївського району, секретар парткому. Заступник голови Народної Ради, співголова фракції ПДВУ, голова фракції «Нова Україна». Секретар Комісії з прав людини. 1-й тур: з'явилося 92.3 %, «за» 15.3 % 2-й тур: з'явилося 80.2 %, «за» 52.7 % 10 суперників (основний — Антонов М. М., народився 1938, член КПРС, голова об'єднання «Харківоблагробуд», 1-й тур — 14.8 %, 2-й тур — 40.8 %). Вважається єдиним україномовним народним депутатом в 1-му скликанні з Лівобережної України.

Березень 1994 — кандидат в народні депутати України за Жовтневим виборчім округом № 368 Харківської області, висунутий виборцями. 1-й тур — 18.58 %, 2 місце з 19 претендентів; 2-й тур — 34.57 %, 2 місце з 2 претендентів.

Народний депутат України 3-го скликання з 12 травня 1998 до 14 травня 2002 від Народно-демократичної партії, № 7 в списку. На час виборів: голова секретаріату Народно-демократичної партії, радник Прем'єр-міністра України. Перший заступник голови фракції НДП (травень 1998 — червень 1999), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з червня 1999). Член Комітету з питань правової реформи (липень 1998 — березень 2000), член Комітету з питань правової політики (з березня 2000).

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 27 в списку, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002 — вересень 2005), уповноважений представник фракції політичної партії «Реформи і порядок» (з вересня 2005). Член Комітету з питань правової політики (з червня 2002).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Громадянського блоку «Пора-ПРП», № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПРП.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 60 в списку. На час виборів: тимчасово не працював, член ПРП. Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Член Комітету з питань правосуддя (з грудня 2007).

Державні нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  5. Рада призначила 7 членів комісії з відбору кандидатів до антикорупційної прокуратури / Радіо Свобода, 17.09.2015
  6. Указ Президента України від 22 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  7. Указ Президента України від 30 листопада 2005 року № 1677/2005 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  8. Указ Президента України від 21 серпня 1997 року № 873/97 «Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги"»
  9. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»

ПосиланняРедагувати