Вікіпедія

Фідель (музичний інструмент)

Фідель (нім. Fiedel, Fidel); віела (італ. viella, фр. vielle; фідл (англ. fiddle)[1][2] — позначення групи струнних смичкових інструментів, широко поширених в середньовічній Європі.

Фідель
Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанського рукопису (Бібліотека Ескоріаль, Ms. J. b. 1), близько 1300 року
Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанського рукопису (Бібліотека Ескоріаль, Ms. J. b. 1), близько 1300 року
Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанського рукопису (Бібліотека Ескоріаль, Ms. J. b. 1), близько 1300 року
Інші назви віела, віель, фідл
Класифікація струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон
Класифікація Горнбостеля-Закса 321.322-71
Подібні інструменти
CMNS: Фідель у Вікісховищі

Етимологія ред.

Ймовірно, різноманіття назв інструмента зводиться до запозичення з середньовічної латини fidula[3]. В германських мовах дало староанглійське fiðele, ісладське Fiðla, німецьке fiedel, англійське fiddle, а в романських — французьке vielle, італійське viola [4][5], яке в свою чергу дало французьке viole та англійське viol для нової сім'ї інструментів, що стали, на ряду з віелою, попередниками сучасної скрипки.

Слово fiddle в англійській мові закріпилось за народною назвою скрипки.

В Польщі зафіксована стародавня скрипка, що отримала назву фідель плоцька від місця знаходження, міста (Плоцьк, під час археологічних розкопок.

Історія ред.

Найдавніші зображення фіделя датуються VIII—IX ст., зокрема зображення на книжковій палітурці зі слонової кістки в Луврі; в Утрехтському псалтирі датуються бл. 860 роком. До IX століття належать перші текстові свідоцтва.

Віела, можливо, походить від ліри, візантійського смичкового інструменту, тісно пов'язаного з ребабом, арабським смичковим інструментом[6]. Існує багато середньовічних ілюстрацій різних типів віел у рукописах, скульптурах і картинах.

Починаючи з середини або кінця 15 століття, слово «віела» (фр. vielle) використовувалося для позначення колісної ліри, як скорочена форма її назви: vielle à roue — «віела з колесом»[7].

Зовнішній вигляд та стрій ред.

Нормативним вважається вид, який фідель отримав у XII–XIII століттях: овальний корпус, C-подібні резонаторні отвори, пряма шийка. У XIII–XIV століттях у західній Європі фідель вважався багатофункціональним інструментом, придатним і для сольної гри, і для акомпанементу. Єронім Моравський у другій половині XIII століття описує віелу як 5-струнний інструмент, який різними музикантами налаштовується по-різному: (1) G-d-g-d1-d1 (струна d описується як бурдон); (2) G-d-g-d1-g1; (3) G-G-d-c1-c1 (у цих налаштуваннях можливо нижня за теситурою струна — також Бурдон). Йоан де Грокейо (бл.1300) поміщає віелу на верху вибудованої ним ієрархії музичних інструментів, супроводжуючи своє судження такими аргументами:

Серед усіх розглянутих нами струнних інструментів найцінніша віела. Бо як розумна душа в силу притаманної їй спроможності (virtualiter) містить в собі інші природні форми, [і як] чотирикутник [містить у собі] трикутник, а більше число менше, так і віела з властивою їй особливістю (virtualiter) обіймає інші інструменти. І хоча деякі інші інструменти в більшій мірі сприяють рухам людської душі (як, наприклад, на бенкетах, іподрому і турнірах — бубон та труба), все ж саме на віелі відмінність всіх музичних форм відчувається більш тонко (subtilius). <...> Справжній майстер виконає на віелі будь-яку музику, пісню і взагалі будь-яку музичну форму.

Віела завдяки п’яти струнам, мала в середньому ширший діапазон, ніж ребек[8].

Галерея ред.

 
Частина зображення з Cantigas de Santa Maria. Два вієли (ліворуч) і цитоль.
Близько 1280 року
Частина зображення з Cantigas de Santa Maria. Два вієли (ліворуч) і цитоль.
Близько 1280 року 
 
Віела, або фідл, близько 1310 року, Псалтир Ормсбі, Бодліанська бібліотека
Віела, або фідл, близько 1310 року, Псалтир Ормсбі, Бодліанська бібліотека 
 
Віеліст. З Манесського пісенника.
1305-1315 роки
Віеліст. З Манесського пісенника.
1305-1315 роки 
 
Гравець на трьохструнній віелі. Зображення на полях Псалтиря із Пітерборо.
Початок 14 століття.
Гравець на трьохструнній віелі. Зображення на полях Псалтиря із Пітерборо.
Початок 14 століття. 
 
Напівлюдина-напівзвір грає лівою рукою на триструнній віелі. Зображення на полях Часослова Карла III Наварського.
Початок 15 століття.
Напівлюдина-напівзвір грає лівою рукою на триструнній віелі. Зображення на полях Часослова Карла III Наварського.
Початок 15 століття. 

Література ред.

  • Page C. Voices and Instruments of the Middle Ages: Instrumental Practice and Songs in France, 1100–1300. Berkeley, 1986
  • Сапонов М.А. Менестрели. М., 1996
  • Page C. Music and Instruments of the Middle Ages: Studies in Texts and Performance. Aldershot, 1997

Примітки ред.

  1. ↑ Фидель // Музыкальная энциклопедия. Том 5. — М.: Советская энциклопедия, 1981. — Стб. 804—806.
  2. ↑ fiddle," Encyclopædia Britannica, from Encyclopædia Britannica Online
  3. ↑ Що таке фі́дула — ¿Cómo suena la fídula? ¿Qué es la fídula? | Música Antigua | Universidad de Guanajuato
  4. ↑ Fiddle | Traditional, Folk & Celtic | Britannica
  5. ↑ fiddle, n.. Oxford English Dictionary, 2nd ed. Oxford University Press. 1989. Процитовано 28 березня 2008.
  6. ↑ fiddle, " Encyclopædia Britannica, from Encyclopædia Britannica Online
  7. ↑ Schlesinger, Kathleen (1911). «Vielle». In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 28 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 50
  8. ↑ Informations lexicographiques
  Це незавершена стаття про музичні інструменти.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фідель_(музичний_інструмент)&oldid=42277746