Футбол є одним з найпопулярніших і поширених видів спорту в Узбекистані. Головним керівним органом узбецького футболу є Футбольна асоціація Узбекистану, створена в 1946 році, яка є членом ФІФА та АФК[1]. В системі футбольних ліг, на вершині знаходяться Суперліга (Вища Ліга) і (Про-ліга) Перша Ліга. Переможець Супер Ліги отримує титул Чемпіона Узбекистану. Крім того серед національних змагань є Кубок і Суперкубок Узбекистану, а також Кубок ПФЛ. Також футбольні клуби, що займають верхні місця в Суперлізі, отримують путівки в Лігу Чемпіонів АФК І Кубок АФК.

Футбол в Узбекистані
Зображення
Вид спорту футбол
Країна  Узбекистан
Місце розташування Узбекистан
CMNS: Футбол в Узбекистані у Вікісховищі
Повні трибуни стадіону «Пахтакор» на матчі з Японією
Суперсучасний стадіон Бунедкор

Історія футболу в Узбекистані ред.

Роком народження футболу в країні вважається 1912 рік, так як саме тоді були створені футбольні команди у Фергані і Коканді, трохи пізніше в Андижані, Ташкенті і Самарканді, і були проведені міжміські матчі. Перший Чемпіонат Ферганської долини був проведений в 1914 році, Чемпіонат Узбецької РСР почав розігруватися з 1926 року[2], а розіграш Кубка Узбецької РСР став проводитися з 1939 року. Найбільш успішними клубами змагань стали Збірна Ташкенту та «Сокіл» (Ташкент). Однак найуспішнішим клубом республіки був «Пахтакор», єдиний футбольний клуб з Узбецької РСР, який грав у Вищій лізі СРСР, провівши там 22 сезони[3].

В 1928 році вперше була створена збірна Узбекистану, яка взяла участь у Спартакіаді, в число учасників якої входили представники європейських країн. На цьому турнірі збірна Узбекистану провела свій перший міжнародний матч зі збірною робочих клубів Швейцарії і перемогла з рахунком 8:4.

Берадор Абдураїмов — найвідоміший узбецький футболіст радянського періоду. Він зіграв 358 матчів за «Пахтакор»[4] і був найкращим бомбардиром в радянській вищій лізі в 1968 році, а також грав за збірну СРСР[5].

Загалом лише сім узбецьких футболістів були гравцями збірних СРСР різних вікових категороій:

Футболіст Позиція Ігор (голів) Роки
Геннадій Красницький Нападник 3(1) 1961
Берадор Абдураїмов Нападник ?(?) 1967[6]
Юрій Пшеничников Воротар 21(0) 1966-1970
Володимир Федоров Нападник 18(0) 1974-1978
Васіліс Хадзіпанагіс Півзахисник 4(1) 1975
Михайло Ан Півзахисник 2(0) 1978
Андрій П'ятницький Півзахисник 6(2) 1990-1992

В 1991 році, вже в незалежному Узбекистані були організовані Чемпіонат Узбекистану і Кубок Узбекистану.

Найкращими узбецькими футболістами після здобуття незалежності стали Сервер Джепаров (Футболіст року в Азії 2008 і 2011), Ігор Шквірін (найкращий бомбардир Азійських ігор 1994 року), Мірджалол Касимов та Максим Шацьких. Крім того Равшан Ірматов був визнаний найкращим арбітром в Азії чотири роки поспіль (2008, 2009, 2010, 2011 та 2014 роки).

Федерація футболу Узбекистану ред.

Федерація футболу Узбекистану — організація, що здійснює контроль і управління футболом в Узбекистані. Штаб-квартира знаходиться в Ташкенті. Займається організацією національного чемпіонату, збірних країни, підтримкою, розвитком та популяризацією футболу в цілому. Національна футбольна федерація Узбекистану створена в 1946 році і вступила в АФК і ФІФА в 1994 році.

Національна збірна Узбекистану ред.

 
Збірна Узбекистану на Кубку Азії 2019 року.

До 1992 року збірна Узбекистану збиралася нерегулярно з різними обмеженнями і провела близько 80 матчів на Спартакіадах СРСР, а також брала участь в товариських іграх.

Збірна Узбекистану нового скликання свої перші матчі провела в 1992 році. Ці матчі офіційно зареєстровані ФІФА на основі того, що збірній Узбекистану було дозволено з 1992 року брати участь в турнірах, що проводяться під егідою ФІФА. У 1992 році відбувся перший розіграш Кубка Центральної Азії, ініційований ФІФА.

17 червня 1992 року в столиці Таджикистану Душанбе, збірна Узбекистану провела свій перший офіційний матч проти збірної Таджикистану, і зіграла внічию з рахунком 2:2.

У 1994 році збірна Узбекистану вперше брала участь у великому міжнародному турнірі — Азійських іграх, що проходили в японському місті Хіросіма, і в дебютному сезоні вийшла у фінал, де проти нього грала збірна Китаю. Вигравши 4:2, збірна Узбекистану стала переможцем Азійських ігор[7].

Також збірна Узбекистану регулярно бере участь в Кубку Азії, найкращим результатом Узбекистану в Кубку Азії є четверте місце в Кубку Азії 2011 року.

Ліги та кубки ред.

 
Кубок Узбекистану

В системі футбольних ліг, на вершині знаходяться Суперліга і Про-ліга. Переможець Суперліги отримує титул Чемпіона. Крім того, серед національних кубкових змагань, є Кубок Узбекистану. Футбольні клуби, які посіли верхні місця в Суперлізі, отримують путівки в головний клубний турнір в Азії — Ліга чемпіонів АФК.

Клуби на міжнародній арені ред.

Клуби Узбекистану регулярно та успішно виступають у головних клубних турнірах Азії — Лізі чемпіонів АФК і Кубку АФК.

У сезоні 1994/95 ферганський «Нефтчі» зайняв 3 місце в Кубку азійських чемпіонів. У сезоні 1999/00 наманганський «Навбахор» став четвертим в Кубку володарів кубків. В різних роках «Насаф», «Пахтакор» і «Бунедкор» входили в четвірку найкращих клубів Ліги чемпіонів АФК.

Найгучнішого успіху домігся каршинський «Насаф», в 2011 році вигравши Кубок АФК.

Стадіони Узбекистану ред.

Стадіон Місто
Стадіон Бунедкор Ташкент
Стадіон Пахтакор Ташкент
Джар Ташкент
Локомотив Ташкент
Істіклол Фергана
Динамо Самарканд
Бухара Арена Бухара
Марказій Карші Карші
Стадіон Хорезм Ургенч

Примітки ред.

  1. FIFA.com. Member Association - Uzbekistan - FIFA.com. www.fifa.com (en-GB) . Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 2 червня 2020.
  2. Uzbekistan - List of Champions. www.rsssf.com. Процитовано 2 червня 2020.
  3. Former Soviet Union - Regional Analysis. www.rsssf.com. Процитовано 2 червня 2020.
  4. Берадор Абдураимов (Berador Abduraimov) - Footballplayers.ru - Футболисты мира. www.footballplayers.ru. Архів оригіналу за 31 січня 2009. Процитовано 2 червня 2020.
  5. Berador Abduraimov :: Berador Abduraimov ::. www.playmakerstats.com (англ.). Процитовано 2 червня 2020.
  6. "Expo 67" International Tournament, Montréal 1967. Rsssf.com. 21 квітня 2011. Процитовано 17 вересня 2013.
  7. Asian Games 1994. www.rsssf.com. Процитовано 2 червня 2020.

Посилання ред.