Відкрити головне меню

Фрідріх V Пфальцський

(Перенаправлено з Фрідріх V (курфюрст Пфальца))

Фрідріх V, курфюрст Пфальцу і король Богемії (*16 серпня, 1596 — †29 листопада, 1632) — син і спадкоємець Фрідріха IV, курфюрста Пфальцу і Луїзи Юліани. Луїза Юліана була дочкою Вільгельма Оранського і Шарлоти Монпансьє де Бурбон.

Фрідріх V Пфальцський
нім. Friedrich V. von der Pfalz
Gerard van Honthorst 006.jpg
Народився 16 (26) серпня 1596 або 26 серпня 1596(1596-08-26)[1]
Deinschwang[d], Курпфальц
Помер 29 листопада 1632(1632-11-29)[2][3][…] (36 років)
Майнц, Архієпископ Майнца, Священна Римська імперія[5]
·чума
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність аристократ
Титул пфальц-граф
Посада Курфюрст і Чеські володарі
Конфесія протестантизм
Рід Віттельсбахи
Батько Фрідріх IV (курфюрст Пфальцу)
Мати Countess Louise Juliana of Nassau[d]
Родичі Георг-Вільгельм, Луїза Генрієтта Оранська, Фредерік Гендрік Оранський, Єлизавета-Шарлотта Пфальцська, Георг I, Георг II і Sophia Dorothea of Hanover[d]
Брати, сестри  • Louis Philip, Count Palatine of Simmern-Kaiserslautern[d], Єлизавета-Шарлотта Пфальцська і Louise Juliana of the Palatinate[d]
У шлюбі з Єлизавета Стюарт
Діти Henry Frederick, Hereditary Prince of the Palatinate[d], Карл I Людвіг (курфюрст Пфальцу), Elisabeth of the Palatinate[d], Рупрехт Пфальцський, Maurice of the Palatinate[d], Louise Hollandine of the Palatinate[d], Edward, Count Palatine of Simmern[d], Henriette Marie of the Palatinate[d], Sophia of Hanover[d], Philip Frederick of the Palatinate[d], Gustavus Adolphus of the Palatinate[d], Charlotte of the Palatinate[d], Moritz Pfalzgraf von der Pfalz[d][6], Ludwig von der Pfalz[d][6] і Johann Philip Friedrich von der Pfalz[d][6]

Фрідріх V успадкував курфюрство Пфальц у 1610. 1618 року почалося чеське повстання проти імператора Фердинанда II, яке переросло в Тридцятирічну війну. Повстанці запропонували Фрідріху корону Чехії, як лідерові Євангельської унії, заснованої його батьком для захисту протестантизму в Священній Римській імперії.

Фрідріх прийняв пропозицію, проте програв у битві на Білій Горі 8 листопада 1620 року. Після цього імперські війська вторглися в Пфальц. Імперським едиктом він був позбавлений володінь і титулу. До кінця життя він з сім'єю перебував у вигнанні.

Сім'яРедагувати

ПриміткиРедагувати