Вікіпедія

Фрідріх IV (герцог Лотарингії)

герцог Лотарингії

Фрідріх (Феррі) IV Борець (нім. Friedrich IV., фр. Ferry IV le lutteur; 15 квітня 1282 — 21 квітня 1329) — герцог Лотарингії в 1312—1329 роках. Також розглядають його як Фрідріха VII, рахуючи від перших герцогів Верхньої Лотарингії.

Фрідріх IV
фр. Ferry IV de Lorraine
Народився 15 квітня 1282[1]
Гондревіль[1]
Помер 23 серпня 1329[1] (47 років)
Париж, Королівство Франція[1]
Країна  Франція
Діяльність феодал
Знання мов французька
Титул князь Лотарингіїd[1]
Рід Лотаринзький дім[1]
Батько Теобальд II (герцог Лотарингії)[1]
Мати Isabella of Rumignyd[1]
Брати, сестри Margaret of Lorrained[1]
У шлюбі з Elisabeth of Austriad[1]
Діти Рудольф (герцог Лотарингії)[1], Frederick de Lorraine, Comte de Lunevilled[2], Theobald de Lorrained[2], Albert de Lorrained[2], Anne de Lorrained[2], Margaret de Lorrained[2], Elizabeth de Lorrained[2] і Blanche de Lorrained[2]

Життєпис ред.

Походив з Лотаринзького дому. Старший син Теобальда II, герцога Лотарингії, та Ізабелли де Рюмін'ї. Народився 1282 року в Гондревілі. У 1304 році оженився з представницею династії Габсбургів.

1312 року після смерті батька став новим правителем Лотарингії. У жовтні 1314 року на виборах короля Німеччини в Франкфурті-на-Майні підтримав кандидатуру Фрідріха Габсбурга, брата своєї дружини. Брав участь у боротьбі з іншим претендентом на трон — Людвигом Віттельсбахом, герцогом Баварії. У 1322 році герцог Лотарингії брав участь у битві під Мюльдорфом, де Габсбург та його союзники зазнали поразки. Фрідріх IV Лотаринзький потрапив у полон. Незабаром за посередництва французького короля Карла IV був звільнений в обмін на обіцянку більше не втручатися в імперські справи.

У 1324 році під орудою Карла Валуа брав участь в поході на Гієнь, яка знаходилася у володінні англійського короля. У 1324—1326 роках разом з Яном I Люксембургом, королем Богемії, Бодуеном Люксембургом, архієпископом Тріра, Едуардом I де Монбельяр, графом Бара, був учасником «Війни чотирьох сеньйорів» (інша назва Мецька війна) проти міста Мец. Під тиском папи римського Івана XXII разом із союзниками замирився з магістратом Меца. Натомість городяни зобов'язалися не облаштовувати ринки у володіннях цих правителів.

Після смерті Карла IV у 1328 році став близьким союзником нового короля Філіппа VI Валуа. Того ж року відзначився у битві при Касселі (неподалік Дюнкерку), де фламандцям було завдало відчутної поразки.

Помер Фрідріх IV у 1329 році в Парижі. Йому спадкував єдиний син Рудольф.

Родина ред.

Дружина — Елизавета, донька Альбрехта I Габсбурга, короля Німеччини.

Діти:

  • Рудольф (1320—1346), герцог Лотарингії
  • Маргарита, дружина: 1) Жан де Шалон, сеньйор д'Оберів; 2) граф Конрад II фон Фрібург; 3) Ульріх фон Раппольтштайн
  • 4 дитини померли немовлям

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage

Джерела ред.

  • Detlev Schwennicke: Europäische Stammtafeln. Neue Folge Band 1, 2: Přemysliden, Askanier, Herzoge von Lothringen, die Häuser Hessen, Württemberg und Zähringen. Klostermann, Frankfurt am Main 1999, ISBN 3-465-03020-6, Tafel 205.
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)
  • Jacqueline Carolus-Curien, Pauvres duchesses, l'envers du décor à la cour de Lorraine. Éditions Serpenoise, Metz, 2007. ISBN 978-2-87692-715-5. p. 20
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фрідріх_IV_(герцог_Лотарингії)&oldid=27142533