Фрідріх Франц IV (великий герцог Мекленбург-Шверінський)

Фрідріх Франц IV (нім. Friedrich Franz IV, Großherzog von Mecklenburg-Schwerin; 9 квітня 1882, Палермо17 листопада 1945, Фленсбург) — останній великий герцог Мекленбург-Шверінський з 10 квітня 1897 року (у 1897-1901 роках під опікою свого дядька, регента герцога Йоганна Альбрехта, з 1901 року — самостійно). Прусський генерал кавалерії (13 вересня 1911).

Фрідріх Франц IV
нім. Friedrich Franz IV von Mecklenburg-Schwerin
Friedrich Franz IV.jpg
Народився 9 квітня 1882(1882-04-09)[1][2][3]
Палермо, Італія
Помер 17 листопада 1945(1945-11-17)[1][2][3] (63 роки)
Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, Вільна держава Пруссія, Радянська зона окупації Німеччини, окупована союзниками Німеччина
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність регент
Alma mater Боннський університет
Титул Герцог
Посада регент
Військове звання Генерал кінноти
Конфесія лютеранство
Рід Мекленбурги
Батько Фрідріх Франц III (великий герцог Мекленбург-Шверінський)
Мати Анастасія Михайлівна Романова
Брати, сестри  • Цецилія Мекленбург-Шверінська і Александріна Мекленбург-Шверінська
У шлюбі з Александра Ганноверська
Діти Friedrich Franz, Hereditary Grand Duke of Mecklenburg-Schwerind, Duke Christian Louis of Mecklenburgd[2], Анастасія Мекленбург-Шверінська і Thyra Anastasia Alexandrine Marie-Louise Olga Cecilie Charlotte Elisabeth Emmad
Нагороди
Орден Святого Губерта
Орден дому Саксен-Ернестіне
Орден Людвіга Гессенського
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Білого Сокола (Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
Орден Рутової корони
Орден Вендської корони
Орден Грифа
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Лицар Королівського Гвельфського ордена Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Ернста-Августа
Орден Королівського дому Чакрі
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дома Гогенцоллернів
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена «Святий Олександр» (Болгарія)
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Орден Слона
Орден Данеброг defaultКавалер Великого хреста ордена Данеброг
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Серафимів
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
IMDb nm1678854
Coat of Arms of the Grand Duchy of Mecklenburg - Schwerin.svg

БіографіяРедагувати

Фрідріх Франц — син великого герцога Фрідріха Франца III і великої княгині Анастасії Михайлівни, правнук російського імператора Миколи I. Народився в Палермо, де його батьки проживали практично цілий рік за станом здоров'я батька. Фрідріх Франц, як і його батько, навчався в дрезденській гімназії. За прикладом батька восени 1900 року Фрідріх Франц вступив на юридичний факультет Боннського університету. З родиною часто гостював у Петербурзі у свого діда, великого князя Михайла Миколайовича.

Прийшовши до влади в Мекленбург-Шверіні, Фрідріх Франц разом з міністрами уряду намагався провести в життя реформу мекленбургзької конституції, яка передбачала станове представництво в ландтазі. Ці плани зіткнулися з жорстким протистоянням з боку місцевих станів і Мекленбург-Стреліцу.

У Першу світову війну Фрідріх Франц, незважаючи на своє звання генерала кавалерії, не здійснював командування військами. Як правитель, він відвідував мекленбурзькі частини на Західному фронті. З 1915 року в Мекленбурзі стали спостерігатися проблеми з постачанням, проте великий герцог Фрідріх Франц не відмовляв собі в розкішному житті у воєнний час. Він з сумнівами ставився до проголошеної в Німецької імперії війни до переможного кінця. У 1917 році Фрідріх Франц виступав проти радикалізації військового командування, на його думку війну слід припинити на переговорах.

Після самогубства великого герцога Адольфа Фрідріха VI, останнього правителя з стреліцької лінії Мекленбурзького дому, Фрідріх Франц управляв Мекленбург-Стреліцом на правах регента аж до Листопадової революції. Восени 1918 року Фрідріх Франц не цілком усвідомлював серйозність становища центральних держав, тому виступав проти пропонованого Верховним командування перемир'я і не відчував наближення революції. 14 листопада одним з останніх серед німецьких монархів Фрідріх Франц відрікся від престолу за себе і свою династію і емігрував до Данії. В результаті Листопадової революції майно Мекленбурзького дому було націоналізовано. В якості компенсації в 1919 році Фрідріху Францу повернули мисливський замок Гельбензанде, де він проживав до 1921 року. Потім Фрідріх Франц жив до 1945 року в палаці Людвіґслуст, який також залишився у власності герцогської династії. У 1945 році герцогська сім'я разом з наслідним принцом Крістіаном Людвігом втекла від наступаючої радянської армії під Фленсбург. Сім'я проживала в замку Глюксбург. Фрідріх Франц захворів і помер через відсутність лікування і недоїдання. Емігрувати в Данію до сестри Александріні, як планувалося раніше, не вдалося.

Сім'яРедагувати

7 червня 1904 року одружився з принцесою Александрою Брауншвейг-Люнебургською. У цьому шлюбі народилися 5 дітей:

  • Фрідріх Франц (1910-2001)
  • Крістіан Людвіг (1912-1996)
  • Ольга (1916-1917)
  • Тіра (1919-1981)
  • Анастасія (1922-1979)

НагородиРедагувати

Нагороди німецьких державРедагувати

МекленбургРедагувати

  • Орден Вендської корони, великий хрест з ланцюгом і короною в руді
  • Орден Грифа, великий хрест
  • Пам'ятна медаль великого герцога Фрідріха Франца III
  • Пам'ятна медаль битви при Луаньї-Пупрі

Велике герцогство БаденРедагувати

Королівство ГанноверРедагувати

Королівство ПруссіяРедагувати

Іноземні нагородиРедагувати

БолгаріяРедагувати

ДаніяРедагувати

НідерландиРедагувати

Російська імперіяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Bernd Kasten. Der letzte Großherzog. Friedrich Franz IV. von Mecklenburg-Schwerin (1882—1945). // Mecklenburgische Jahrbücher. — Bd. 122 (2007). — S. 253—285.
  • Bernd Kasten. Prinz Schnaps. Schwarze Schafe im mecklenburgischen Fürstenhaus. — Rostock: Hinstorff Verlag GmbH, 2009. — S. 102—103. — ISBN 3-356-01334-3.
  • Bernd Kasten. Wo das noch hinausgehen wird kann niemand sagen…: Großherzog Friedrich Franz IV. Im Ersten Weltkrieg. // Mecklenburg-Magazin (2008), Nr. 11. — S. 21.
  • Bernd Kasten. Friedrich Franz IV. Das Ende des Hauses Mecklenburg. // Bernd Kasten, Matthias Manke, René Wiese. Die Großherzöge von Mecklenburg-Schwerin. — Rostock: Herstellung: Hinstorff Verlag GmbH, 2015. — S. 126—144 ISBN. — 978-3-356-01986-5.
  • Cecilie von Preußen. Erinnerungen. — Lpz., 1930 (Neuauflage: Koehler & Amelang, München/Berlin 2001. ISBN 3-7338-0304-3).
  • Christian Ludwig von Mecklenburg. Erzählungen aus meinem Leben. — Schwerin, 1998. — ISBN 3-910179-75-4.
  • Jürgen Borchert. Mecklenburgs Grossherzöge 1815—1918. — Schwerin: Demmler Verlag, 1992. — S. 98—108. — ISBN 3-910150-14-4.
  • Stephan Sehlke. Pädagogen-Pastoren-Patrioten. — Norderstedt: Books on Demand, 2009. — S. 115. — ISBN 978-3-8370-9497-8.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б в Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Munzinger-Archiv — 1913.