Фрідріх Леопольд Прусський (1895–1959)

Принц Франц Йозеф Оскар Ернст Патрік Фрідріх Леопольд Прусський (нім. Franz Joseph Oskar Ernst Patrick Friedrich Leopold Prinz von Preußen; 27 серпня 1895, Берлін, Німецька імперія27 листопада 1959, Лугано, Швейцарія) — німецький художник, колекціонер і дилер творів мистецтва.

Фрідріх Леопольд Прусський
нім. Friedrich Leopold von Preußen
Prince Leopold Friedrich of Prussia.jpeg
Принц Фрідріх Леопольд (в окулярах) під час процесу Дахау (1945).
Народився 27 серпня 1895(1895-08-27)[1]
Берлін, Німецька імперія
Помер 27 листопада 1959(1959-11-27) (64 роки) або 27 листопада 1954(1954-11-27)[1] (59 років)
Лугано
Діяльність художник
Військове звання Лейтенант
Батько Фрідріх Леопольд Прусський[1]
Мати Луїза Софія Ауґустенбурзька[1]
Брати, сестри Фрідріх Карл Прусський, Фрідріх Сигізмунд Прусський і Вікторія Маргарита Пруська
Нагороди
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 1-го ступеня
PRU Order of Crown ribbon.svg
Орден дома Гогенцоллернів
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Почесний хрест (Ройсс)
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Почесний хрест ветерана війни

БіографіяРедагувати

 
Візантійське тондо, продане принцом Роберту Вудсу Бліссу.

Молодший син принца Фрідріха Леопольда Прусського і його дружини Луїзи Софії. В 1906 році зарахований в 1-й піший гвардійський полк. Захоплювався малюванням, в 1912 році почав брати уроки живопису і малювання з натури у відомого художника Карла Гагемайстера. На початку Першої світової війни вступив в армію, проте дуже швидко був демобілізований через погане здоров'я. В жовтні 1915 року почав вивчати живопис в мюнхенській Академії витончених мистецтв, а також збирати твори мистецтва. В 1917 році через пристрасну купівлю антикваріату вліз у великі борги Міністерство королівського дому розпочало проти принца розслідування, щоб визнати його недієздатним і поставити під опіку. Після численних судових слухань в серпні 1918 року Міністерство припинило розслідування.

В міжвоєнний період проживав в батьковому замку Глініке зі своїм другом і секретарем бароном Фрідріхом Черріні де Монте Варкі (1895–1985), разом з яким активно колекціонував і продавав твори мистецтва, а також автографи свого прадіда принца Карла. В 1937 році продав американському дипломату Роберту Вудсу Бліссу, одному із своїх найкращих клієнтів, візантійське імператорське тондо XII століття з двору монастиря Глініке; станом на вересень 2021 року тондо знаходиться в маєтку Бліссів Дамбертон-Окс. В 1939 році замок Глініке був проданий, тому Фрідріх Леопольд і Черріні переїхали в маєток Імлау біля Верфена, який належав принцу. Фрідріх Леопольд вивіз із замку частину своєї колекції і заповів її Черріні, а решту, яка залишилась в замку — Фонду прусських палаців і садів Берліна-Бранденбурга. 10 вересня 1940 року Потсдамський земельний суд засудив принца і Черріні до великих штрафів за продаж імператорського тондо.

25 травня 1944 року Фрідріх Леопольд і Черріні були заарештовані за прослуховування ворожих радіопередач, а 11 вересня їх доставили в концтабір Дахау. В квітні 1945 року принц був в групі в'язнів, яких службовці СС доставили в Південний Тіроль, де вони згодом були звільнені спочатку німецькими солдатами під командуванням гауптмана Віхарда фон Альвенслебена, а потім — солдатами 5-ї американської армії. 19 червня повернувся в Імлау. В тому ж році виступав свідком на першому процесі над службовцями Дахау. Після процесу оселився в Швейцарії і більше не повертався в Німеччину.

НагородиРедагувати

ГалереяРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Karl Friedrichs: Der Entmündigungsstreit im Königlichen Hause. In: Deutsche Juristen-Zeitung, 22 (1917), Sp. 988–991; Digitalisat (PDF) Digitalisat [Schluss] (PDF)
  • Andreas Pretzel, Volker Weiß: Ohnmacht und Aufbegehren: Homosexuelle Männer in der frühen Bundesrepublik. Männerschwarm Verlag; (Oktober 2010), S. 49–50.
  • Peter Koblank: Die Befreiung der Sonder- und Sippenhäftlinge in Südtirol, Online-Edition Mythos Elser, 2006.
  • Volker Koop: In Hitlers Hand. Sonder- und Ehrenhäftlinge der SS. Böhlau, Köln/Weimar/Wien 2010, ISBN 978-3-412-20580-5.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Lundy D. R. The Peerage