Фрідріх Кольрауш (фізик)

Фрідріх Вільгельм Георг Кольрауш (нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch; 14 жовтня 1840(18401014), Рінтельн, Нижня Саксонія — 17 січня 1910, Марбург) — німецький фізик і фізико-хімік, дослідник в області фізико-хімії електролітів та електропровідності. Член Берлінської академії наук.

Фрідріх Кольрауш
нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Friedrich Kohlrausch.jpg
Ім'я при народженні нім. Friedrich Wilhelm Georg Kohlrausch
Народився 14 жовтня 1840(1840-10-14)[1][2]
Рінтельн, Шаумбург, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер 17 січня 1910(1910-01-17)[1][2] (69 років)
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (1867–1919).svg Німеччина
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater Університет Ерлангена—Нюрнберга, Марбурзький університет і Геттінгенський університет
Сфера інтересів фізика і Електротехніка
Заклад Дармштадтський технічний університет[3], Вюрцбурзький університет[3], Геттінгенський університет[3], Федеральна вища технічна школа Цюриха[3], Страсбурзький університет[3] і Гумбольдтський університет Берліна[4]
Посада професор
Науковий керівник Вільгельм Едуард Вебер
Аспіранти, докторанти Carl Barusd[3] і Вальтер Герман Нернст[3]
Член Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук[4], Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук[3], Російська академія наук[3] і Національна академія наук США[3]
Відомий завдяки: закон Кольрауша
Батько Рудольф Кольрауш
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Орден за заслуги в галузі мистецтв і науки

медаль Бунзенаd (1908)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d]


CMNS: Фрідріх Кольрауш у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї відомого німецького фізика Рудольфа Кольрауша — одного з піонерів у дослідженні електричного струму. У 1863 році Фрідріх закінчив Геттінгенський університет, навчавшись у Вільгельма Вебера. У 1863—1866 роках працював у Франкфуртському університеті, а в 1866 році повернувся до Геттінгенського, обійнявши посаду професора. У 1870—1871 роках він нетривалий час працював у Політехнікумі Цюриху, після чого послідовно розпочав роботу у Дармштадтському (1871—1875), Вюрцбурзькому (у 1875) університетах. У 1888 році він перейшов до Страсбурзького університету, на зміну Августу Кундту. Після смерті Гельмгольца Кольрауш прийняв пропозицію очолити Фізико-технічний інститут у Шарлоттенбурзі (передмісті Берліна), а з 1900 також став професором Берлінського університету.

Наукова роботаРедагувати

Дослідження Кольрауша велися в галузі електрики, магнетизму, оптики й електрохімії.

Він суттєво удосконалив методики й прилади для визначення електричних і магнітних величин. Розробив метод вимірювання електричного струму в абсолютних величинах і метод вимірювання електричного опору електролітів (за допомогою сконструйованого ним містка Кольрауша).

У 1874 році він встановив, що електропровідність у розчинах електролітів зростає із підвищенням температури. На основі експериментальних даних у 1879 році він встановив закон адитивності електропровідності при нескінченному розведенні (закон Кольрауша). Також у 1855 році він запропонував емпіричне рівняння, що описувало залежність електропровідності сильних електролітів від їхньої концентрації.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. . Выдающиеся химики мира. — М. : Высшая школа, 1991. — 656 с. (рос.)
  • Храмов Ю. А. Физики. Библиографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, исправленное и дополненное. — М. : Наука, 1983. — 399 с. (рос.)