Фрідріх Карл Рудольф Бергіус

Фрідріх Бергіус (нім. Friedrich Bergius; 11 жовтня 1884, поблизу Бреслау — 31 березня 1949, Буенос-Айрес) — німецький хімік-технолог.

Фрідріх Карл Рудольф Бергіус
нім. Friedrich Bergius
Ім'я при народженні	нім. Friedrich Karl Rudolf Bergius
Народився	11 жовтня 1884(1884-10-11) поблизу Бреслау
Помер	31 березня 1949(1949-03-31) (64 роки) Буенос-Айрес
Поховання	Cementerio Alemánd
Країна	Німеччина
Національність	німець
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	Університет Бреслау (Вроцлава), Університет Лейпціг
Галузь	хімія
Заклад	Університет Бреслау Університет Лейпціг
Науковий ступінь	докторський ступінь
Науковий керівник	Альберт Ладенбург Ріхард Абегг Артур Ганч
Членство	Гайдельберзька академія наук (1941, 1942)
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Відомий завдяки:	Методи високого тиску в хімії
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1931) медаль Вільгельма Екснера (1937) медаль Лібіха (1928) Melchett Medald
Фрідріх Карл Рудольф Бергіус у Вікісховищі

Біографія

Фрідріх Карл Рудольф Бергіус народився на околицях Бреслау (тепер це територія Польщі), в сім'ї Генріха і Марії (Хаазе) Бергіус. Хлопчик відвідував початкову та середню школи в розташованому неподалік Бреслау (нині польське м. Вроцлав). Там він приходив на хімічну фабрику свого батька і з великим захопленням спостерігав промислові процеси. Після закінчення середньої школи батько послав його на один з великих металургійних заводів Рура, щоб той за шість місяців ознайомився з виробництвом.

У 1903 р. Бергіус вивчав хімію в університеті Бреслау, займаючись у Альберта Ладенбурга і Ріхарда Абегга. Наступний рік він провів на військовій службі, а потім вступив до Лейпцігський університет, де під керівництвом Артура Ганча готував докторську дисертацію на тему про концентровану сірчану кислоту як розчинник. Закінчивши дисертацію, Бергіус в 1907 р. отримав в університеті Бреслау докторський ступінь.

Протягом наступних двох років Бергіус працював асистентом у Вальтера Нернста в Берлінському університеті, а потім у Фріца Габера в Карлсруе.

Нагороди

У 1931 р. Бергіусу і Бошу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги по введенню та розвитку методів високого тиску в хімії». Представляючи лауреатів від імені Шведської королівської академії наук, К. В. Пальмайер розповів про труднощі технічного характеру, які довелося подолати Бергіусу в ході вдосконалення технології проведення реакцій під високим тиском. Він додав, що «введення методів високого тиску в хімію являє собою епохальну подію в галузі хімічної технології».

Крім Нобелівської премії, вчений був удостоєний ще декількох нагород, у тому числі престижної медалі Лібіха Німецького хімічного товариства. Йому були також присвоєні почесні ступені Гейдельберзького і Ганноверського університетів. Став членом Гайдельберзької академії наук.

Родина

Бергіус був одружений з Отілою Кразерт. У них було два сини і дочка.

Джерела

• Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. Т. 1. — М.: Прогресс, 1992. 740 с. (рос.)