Відкрити головне меню

Фрідріх Гельдерлін
Friedrich Hölderlin
FK Hiemer - Friedrich Hölderlin - (Pastell 1792).jpg
Народився 20 березня 1770(1770-03-20)
Лауффен-на-Неккарі
Помер 7 червня 1843(1843-06-07) (73 роки)
Тюбінген
Поховання Stadtfriedhof Tübingen[d]
Громадянство німецьке
Діяльність поет
Alma mater Тюбінгенський університет
Мова творів німецька
Напрямок класицизм, романтизм
Magnum opus Lied der Freundschaft[d]
Мати Johanna Christiana Gock[d]
Автограф Hoelderlin Unterschrift.svg
Сайт: hoelderlin-gesellschaft.de/index.php?id=658

Фрідріх Гельдерлін у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Йоганн Християн Фрідріх Гельдерлін (нім. Johann Christian Friedrich Hölderlin; 20 березня 1770 — 7 червня 1843) — видатний німецький поет-романтик.

Біографія і творчістьРедагувати

Ще студентом Тюбінгенського університету Гельдерлін почав писати вірші, у формі та змісті яких помітне наслідування Клопштоку. Фрідріх Шиллер сильно вплинув на молодого Гельдерліна. У студентські роки його однокурсником і найкращим другом був Гегель, з яким у подальшому Гельдерлін кілька років листувався. У 17941795 Гельдерлін жив у Єні. У 1794 році відвідував лекції Фіхте в Єнському університеті. Тут, у центрі романтичного руху, він познайомився з представниками нового літературного напрямку; саме тут у Гельдерліна виявилися вперше ознаки іпохондрії. Болісний настрій посилився під впливом безнадійного і пристрасного кохання до матері одного зі своїх учнів, він бачив у ній втілення фантастичного ідеалу жінки, що вже з наймолодших років був предметом мрій. Згодом Гельдерлін зобразив її під ім'ям Діотіми у своєму романі «Гіперіон».

 
Рідний дім Гельдерліна, бл.1840

У 1798 р. Гельдерлін розлучився зі своєю Діотімою, переїжджав з місця на місце і у 1802 р. повернувся на батьківщину з очевидними ознаками божевілля. Найбільший з творів Гельдерліна — роман «Гіперіон», що являє собою ніби сповідь поета. Характерна риса роману — чисто романтичне прагнення пов'язати філософію та поезію так, що межа між ними зовсім зникає: для Гельдерліна влаштовує тільки та наукова система, що пов'язана гармонією, з ідеалом прекрасного. Ідеї, що дотичні поглядам Гельдерліна, пізніше розвиваються в філософських системах Шеллінга та Гегеля. У романі цікава й інша сторона: болісна мрійність і надзвичайно розвинене почуття витонченого створили в Гельдерліні відразу до сучасної дійсності; він зображує свій час і своїх співвітчизників у карикатурах, а свій ідеал шукає під дорогим йому небом Еллади.

 
Вежа Гельдерліна, Тюбінген

Крім «Гіперіона», за Гельдерліном лишилась ще незакінчена трагедія «Смерть Емпедокла» — ліричний вірш у драматичній формі, що слугує, як і «Гіперіон», виразником настрою поета; перекази з Софокла — «Антігона» та "Цар Едіп " — і низка ліричних віршів. Лірика Гельдерліна пройнята пантеїстичнім світоглядом: християнські ідеї з'являються ніби випадково; загалом, настрій Гельдерліна — настрій грека-елліна, що побожно схиляється перед величчю божественної природи. Вірші Гельдерліна багаті на ідеї та почуття, іноді піднесені, іноді ніжні та меланхолійні; мова його — надзвичайно музична, виблискує яскравими образами, особливо в численних описах природи.

Визнання і спадщинаРедагувати

«Гельдерлінівське відродження» — це важлива тенденція у світовій поезії другої половини XX — початку XXI століть. Це стосується як переказів та перекладів його віршів багатьма мовами, яким віддають свої сили в цей період найвидатніші поети, так і ширшого досвіду засвоєння поетики ранніх, романтичних, і пізніх його творів. Твори Гельдерліна не тільки по-новому перекладали і вивчали, але й публічно декламували (наприклад, у Берліні в експресіоністському «Новому клубі»).

Поезія, проза, переклади і сама постать Гельдерліна стимулювала до роздумів філософів і теологів (Вільгельм Дільтей, Карл Ясперс, Гайдеггер, Вальтер Беньямін, Моріс Бланшо, Аріс Фіоретос, Ганс Кюнг), філологів (Роман Якобсон, Петер Сонді), письменників (Стефан Цвейг, Георг Гейм, Петер Хертлінг та ін.).

Гельдерлін та музикаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б LIBRIS — 2012.

ЛітератураРедагувати

  • Наливайко Дмитро. Поетичний світ Гельдерліна // Гельдерлін Фрідріх. Поезії / З німецької. — К.: Дніпро, 1982. — С. 5—35. — (Перлини світової лірики).
  • Гельдерлін «Sämmtliche Werke» вид. в 1846 р.;
  • Гельдерлін «Dichtungen» в 1884 р. (Тюбінген.), з біогр. нарисом Köstlin'a.
  • Jung «Hölderlin und seine Werke» (1848);
  • Litzmann «H's. Leben» (Берлін, 1890)
  • Wilbrandt в «Führende Geister» (Bd. II, 1890).
  • Энциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907)(рос.)

ПосиланняРедагувати