Вернер фон дер Шуленбург
Фрідріх Вернер фон дер Шуленбург (20 листопада 1875, Кемберг, Саксонія-Ангальт — 10 листопада 1944, В'язниця Пльотцензееd і Берлін) — німецький дипломат, посол Німеччини в СРСР (1934–1941). Кавалер ордена Залізного хреста першого ступеня.
| Вернер фон дер Шуленбург | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Friedrich-Werner von der Schulenburg | |||||||||
 | |||||||||
| Ім'я при народженні | нім. Friedrich-Werner Erdmann Matthias Johann Bernhard Erich Graf von der Schulenburg | ||||||||
| Народився |
20 листопада 1875.svg){kind=small} Кемберг | ||||||||
| Помер |
10 листопада 1944 (68 років).svg){kind=small} Берлін·повішення | ||||||||
| Громадянство |
Німецька імперія.svg){kind=small} Веймарська республіка Третій Рейх | ||||||||
| Діяльність | дипломат, посол Німеччини в СРСР (1934–1941) | ||||||||
| Галузь | дипломатія[1] | ||||||||
| Alma mater | HU Berlin | ||||||||
| Знання мов | німецька[1] | ||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Битва на Марні | ||||||||
| Суспільний стан | шляхтич[d][1][1][…] | ||||||||
| Титул | граф | ||||||||
| Посада | ambassador of the German Reichd | ||||||||
| Військове звання | капітан | ||||||||
| Партія | НСДАП | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
| |||||||||
Біографія ред.
Вернер фон дер Шуленбург народився 20 листопада 1875 у Кемберзі в сім'ї військового — батько його, Бернгард фон дер Шуленбург, був підполковником німецької армії.
Кар'єру дипломата розпочав ще за часів Першої світової війни, працюючи послом та консулом у багатьох державах.
Брав участь у Першій світовій війні як солдат, відзначений низкою нагород [2].
Від 1934 року до початку Німецько-радянської війни (1941) був послом Німеччини в СРСР. Перебуваючи на цій посаді, він посприяв[джерело?] укладенню та підписанню Пакту Молотова — Ріббентропа 23—24 серпня 1939. Будучи противником війни між Німеччиною та Радянським Союзом, Вернер фон дер Шуленбург завжди намагався підтримувати діалог між двома країнами.
Вернер фон дер Шуленбург узяв участь у змові проти Адольфа Гітлера, яка завершилася замахом на життя райхсканцлера 20 липня 1944. У випадку успішного завершення замаху Шуленбург мав стати міністром закордонних справ нової Німеччини, однак план та дії опозиції зазнали краху, після чого Шуленбург був заарештований та засуджений до смертної кари Народним судом Німеччини 23 жовтня 1944. 10 листопада 1944 Вернер фон дер Шуленбург був страчений у берлінській в'язниці Плетцензее.
Участь у переговорах з СРСР ред.
15 серпня 1939 Вернер фон дер Шуленбург за вказівкою з Берліна прибув до Москви, щоб повідомити міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова про майбутній візит його німецького колеги Йоахіма фон Ріббентропа та про готовність з боку Ріббентропа та фюрера розпочати діалог між двома державами. Однак, прийнявши німецького посла, Молотов відмовився негайно прийняти Ріббентропа. Формальною причиною такого рішення з боку Молотова стало те, що радянській стороні начебто потрібен час на організацію цього візиту. Проте, як стверджує російський журналіст Леонід Млечін, реальною причиною виступило бажання офіційної Москви взяти ситуацію, що склалася, під свій контроль та диктувати Німеччині свої правила в обмін на нейтралітет при нападі Німеччини на Польщу. Шуленбург став заручником ситуації: з боку офіційного Берліна від нього вимагали прискорити візит Ріббентропа, а СРСР, зі свого боку, намагався цей візит відтягнути, тому довго не давав послові чіткої відповіді на питання стосовно візиту німецького міністра закордонних справ. Урешті-решт Гітлер, який мав намір негайно заручитися нейтралітетом СРСР для успішного ведення бойових дій у Польщі та виключення можливості об'єднання СРСР з Британією та Францією проти Німеччини, 20 серпня 1939 в особистому листі, адресованому Сталіну, погодився, хоча й з деякими застереженнями, на пропозиції щодо радянсько-німецького договору, висунуті Москвою. 23 серпня 1939 Вернер фон дер Шуленбург був присутнім при підписанні Пакту Молотова — Ріббентропа [3].
У 1943, в ході Німецько-радянської війни, Вернер фон дер Шуленбург бажав відновити втрачені дипломатичні контакти з Радянським Союзом, для цього йому потрібно було перетнути лінію фронту та встановити зв'язок з урядом СРСР. Він мав намір зробити це за допомогою офіцерів вермахту, опозиційно налаштованих до Гітлера та його зовнішньо- та внутрішньополітичного курсу, в тому числі Хеннінга фон Трескова. Однак зробити це виявилося нереальним, тому як варіант розглядалося встановлення зв'язків з СРСР через Стокгольм. Проте й ця спроба завершилася невдачею, оскільки друг одного зі змовників, що проживав у Норвегії та який мав зустрітися з послом СРСР у Швеції Олександрою Коллонтай для забезпечення налагодження радянсько-німецьких контактів, так і не зміг цього зробити [4].
Участь у змові проти Гітлера ред.
Вернер фон дер Шуленбург, представник «старої» прусської аристократії Німеччини, був опозиційно налаштований до нацистського режиму та його політики. Опозиційність його поглядів підкріплювалась також тим, що він разом з іншим майбутнім учасником антигітлерівської змови, Ульріхом фон Гасселем, наприкінці 1930-х — початку 1940-х був відсторонений від служби [5] [6]. Крім цього, Шуленбург мав тісні дружні відносини з рядом членів Крайзауського гуртка, який теж був опозиційно налаштований до тодішнього діючого режиму [4]. Однак основною причиною опозиційності Шуленбурга було те, що він виступав за дружні відносини з СРСР, що суперечило зовнішній політиці Третього Рейху. Після провалу змови 20 липня 1944 разом з більшою частиною інших її учасників постав перед Народним трибуналом, голова якого, Роланд Фрайслер, характеризувався особливою жорстокістю [7] [8]. 23 жовтня 1944 Вернеру фон дер Шуленбургу було винесено смертний вирок, який виконано 10 листопада 1944 року.
Нагороди ред.
Перша світова війна ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 1-го класу
- Військова медаль (Османська імперія)
- Золота медаль «Ліакат» (Османська імперія)
- Орден Тамари (Грузія)
Міжвоєнний період ред.
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Зірка почесного знаку Німецького Червоного Хреста
- Посол Німеччини 1-го класу в Бухаресті
Див. також ред.
- Фрідріх фон дер Шуленбург — двоюрідний брат.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Ю. П. Кожаев. 1939—1941 гг: внешняя политика Советского Союза: историко-документальный очерк. — Российская экономическая академия им. Г. В. Плеханова, 1999, стр. 48
- ↑ Леонид Млечин. Сталин: Наваждение России. — Издательский дом «Питер», с. 139—141 (рос.)
- ↑ а б Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 203
- ↑ Елена Прудникова. Двойной заговор: Тайны сталинских репрессий. — М., ЗАО «ОЛМА Медиа Групп», 2006. — с. 255
- ↑ Даниил Мельников. Заговор 20 июля 1944 года в Германии. Легенда и действительность. — М., Издательство Института международных отношений, 1962. — с. 168
- ↑ Курт Финкер. Заговор 20 июля 1944 года. Дело полковника Штауффенберга. — М., Изд. «Прогресс», 1976, с. 322
- ↑ История гестапо / Пер. с фр. Ю. А. Немешаев и др. — Смоленск: Фирма «Русич», 1993. — с. 428
Посилання ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вернер фон дер Шуленбург |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вернер фон дер Шуленбург |
Література ред.
- Friedrich Lenz: Der ekle Wurm der deutschen Zwietracht: Politische Probleme rund um den 20. Juli 1944
- Hans Paar: Dilettanten gegen Hitler, Offiziere im „Widerstand“
- Dr. Nikolaus von Preradovich: Der 20. Juli 1944, Ziele – Personen – Irrtümer, Eine kritische Studie
- Heinz Roth: Widerstand im Dritten Reich (1976)
- Hans Meiser: Verratene Verräter, Die Schuld des „Widerstandes“ an Ausbruch und Ausgang des Zweiten Weltkrieges Druffel-Verlag, Stegen am Ammersee, 2006
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934