Фрідріх-Казимир Кеттлер

Фрі́дріх-Казими́р фон Ке́ттлер (нім. Friedrich Kasimir von Kettler; 6 липня 1650(16500706)22 січня 1698[1]) — герцог Курляндії і Семигалії (16821698). Імперський князь[3]. Представник німецької династії Кеттлерів. Народився в Мітаві, Семигалія[2]. Син курляндського герцога Якова Кеттлера і бранденбурзької маркграфині Луїзи-Шарлотти. Виховувався при дворі свого дядька, бранденбурзького маркграфа Фрідріха-Вільгельма. Брав участь у французько-голландській війні (16731674) на боці Голландії та Бранденбургу. Очолив герцогство після смерті батька (1682). Склав васальну присягу на вірність Речі Посполитій (1683). Виснажив скарбницю через пристрасть до розкошів і розваг, спричинив економічний занепад власної держави[4]. Перебував у постійному конфлікті з місцевим лицарством[4]. Допомагав полякам у польсько-турецькій війні (1685). Напередодні Великої північної війни уклав із московським царем Петром І династичний союз, скерований проти Швеції (1697), і фатальний для майбутнього Курляндії[4]. Одружувався двічі: із нассау-зігенською графинею Софією-Амалією (1675) і своєю кузиною, бранденбурзькою маркграфинею Єлизаветою-Софією (1691). Помер у Мітаві, похований у Мітавському палаці. Його спадкоємцем став син від другого шлюбу, 5-річний Фрідріх-Вільгельм.

Фрідріх-Казимир Кеттлер
нім. Friedrich Kasimir Kettler
Фрідріх-Казимир Кеттлер
Портрет Кеттлера
Coat of Arms of Kettler (2).png
Герцог Курляндії і Семигалії
1 січня 1682 — 22 січня 1698[1]
Попередник: Яків Кеттлер
Наступник: Фрідріх-Вільгельм Кеттлер
 
Народження: 6 липня 1650(1650-07-06)
Мітава, Семигалія[2]
Смерть: 22 січня 1698(1698-01-22) (47 років)
Мітава, Семигалія[2]
Поховання: Мітавський палац
Національність: німець
Релігія: лютеранин
Династія: Кеттлери
Батько: Яків Кеттлер
Мати: Луїза-Шарлотта
Шлюб: Софія-Амалія (1675–1688)
Єлизавета-Софія (1691—1698)
Діти: Фрідріх, Марія-Доротея, Елеонора-Шарлотта, Амалія-Луїза, Христина-Софія, Фрідріх-Вільгельм, Леопольд-Карл

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

  • Фрі́дріх-Казими́р Ке́ттлер (нім. Friedrich Kasimir Kettler, латис. Frīdrihs Kazimirs Ketlers, пол. Fryderyk Kazimierz Kettler; лат. Fridericus Casimirus) — з родовим прізвищем[5].
  • Фрі́дріх-Казими́р фон Ке́ттлер (нім. Friedrich Kasimir von Kettler) — з родовим прізвищем.
  • Фрі́дріх ІІ Казими́р (нім. Friedrich II. Kasimir) — за номером правителя; другий з таким іменем після свого двоюрідного діда Фрідріха І.
  • Фрі́дріх ІІ Курля́ндський (нім. Friedrich II. von Kurland) — за номером правителя і короткою назвою країни.
  • Фрі́дріх ІІ Курля́ндський і Семига́льський (нім. Friedrich II. von Kurland und Semgallen) — за номером правителя і повною назвою країни.

БіографіяРедагувати

Молоді рокиРедагувати

 
Софія-Амелія, перша дружина Фрідріха-Казимира

Фрідріх-Казимир народився 6 липня 1650 року в Мітаві, в родині курляндського герцога Якова Кеттлера та його дружини, бранденбурзької маркграфині Луїзи-Шарлотти Гогенцоллерн[6]. Новонароджений був найстаршим сином подружжя[7].

1658 року, під час польсько-шведської війни, шведи захопили Мітаву і полонили герцога Якова разом із родиною. В листопаді полонених перевели до Риги, а влітку 1659 року відвезли до Івангорода. Фрідріх-Казимир провів там під арештом цілий рік[8].

Після підписання Олівського миру в 1660 році герцог Яків і члени його родини отримали свободу. 7 липня вони повернувся до звільненого герцогства і тимчасово оселилися в Гробіні. Звідти герцогиня Луїза-Шарлотта вирушила до Берліна брати участь у поділі спадку своєї покійної матері[9]

Фрідріха-Казимира виховували у Берліні, при дворі його дядька, бранденбурзького маркграфа Фрідріха-Вільгельма[4]. Хлопець вчився юриспруденції та державному управлінню[1] в Ерлангенському університеті[7]. Згідно зі звітами наставника Ганса-Генріха Флеммінга курляндський принц мав деякі таланти до навчання, але був поверховим, слабовольним і нерішучим юнаком[4]. Оскільки особливих успіхів у науках не спостерігалося, хлопця відправили подорожувати європейськими дворами[4]. Завдяки цьому він вивчив декілька іноземних мов[7].

Військова службаРедагувати

Під час тривалого перебування у Франції Фрідріх-Казимир дуже сильно захопився французькою придворною культурою і ледь не навернувся до католицизму[4]. Його вихователям здавалося, що він і справді прийняв нову віру таємно[4]. Аби врятувати принца від віровідступництва і французького впливу, бранденбурзький маркграф Фрідріх-Вільгельм, відправив його в 1672 році на військову службу до протестантської Голландії[4].

Протягом 16721674 років Фрідріх-Казимир командував курляндським кавалерійським полком у французько-голландській війні[4]. До його почту входив Франц Лефорт, один із майбутніх реформаторів Московії. На голландські гроші принц додатково найняв у Курляндії ще три полки добровольців під командуванням Шедля, які вирушили з Лібави на кораблі «Яків» до Голландії[7].

Фрідріх-Казимир відзначився у ряді боїв проти французів[4], але через санкції, які французький король Людовик XIV наклав на герцогство Курляндії та Семигалії, а також протести польського сейму[7], був змушений полишити театр бойових дій зі своїми військами. Принц тривалий час мешкав Німеччині[4], не повертаючись додому.

Перший шлюбРедагувати

15 (25) жовтня 1675 року Фрідріх-Казимир одружився в Гаазі із графинею Софією-Амалією, донькою нассау-зігенського графа Генріха[10][1]. За іншими даними весілля відбулося 5 жовтня 1675 року[7], або у вересні 1678 року в Мітаві[4]. У цьому шлюбі Софія народила сина і 4 доньки[1].

Після одруження Фрідріх-Казимир став допомагати батькові Якову в управлінні Курляндсько-Семигальським герцогством[4]. За батьківським заповітом від 1677 року він отримав маєтки і рудник у Бранденбурзі, а також інші доходи, переважно з торгівлі із датськими володіннями в Норвегії та Ісландії[7].

ГерцогРедагувати

 
Портрет Фрідріха-Казимира

ІнвеститураРедагувати

1 січня 1682 року, після смерті герцога-батька Якова, Фрідріх-Казимир очолив Курляндію та Семигалію[4][7].

18 березня 1683 року він отримав інвеституру від Речі Посполитої у Варшаві, склавши васальну присягу на вірність польському королю Яну III. Церемонія відбувалася за посередництва курляндського посла, барона Генріха Путткамера, а також ландмаршала Дітріха Альтенбокума, в присутності братів нового герцога — Фердинанда і Олександра[7].

Головною проблемою для Фрідріха-Казимира стало питання спадщини його братів Фердинанда і Олександра, які вимагали справедливого поділу землеволодінь покійного батька[4]. За втручання короля Яна ІІІ і Речі Посполитої герцог викупив частку братів за величезну суму — 200 тисяч таллерів[7]. Внаслідок цього усе герцогство опинилося у великій фінансовій скруті[4].

Фінасова кризаРедагувати

Фрідріх-Казимир не мав видатних управлінських здібностей батька. Він намагався підтримувати промисловість і розвивати торгівлю, але йому бракувало системності і наполегливості[7]. Погана організація господарства й високі податки не приносили бажаного прибутку, тому герцог став закладати лихварям майно або продавати іноземцям мануфактури і підприємства, засновані його ж батьком[4][6]. Відбулося знецінення монети, що поглибило економічну кризу.

За правління Фрідріха-Казимира розквітло військове найманство задля поповнення державної скарбниці[4]. Так, 1682 року він уклав із датським королем Крістіаном V угоду про постачання 1,2 тисяч курляндських вояків до Данії в обмін на золото[4]. Подібні угоди існували з Бранденбургом, Голландією, Швецією, Священною Римською імперією.

На відміну від своїх попередників, Фрідріх-Казимир скеровував гроші не на великі політичні проекти, а на розкоші[4]. Він хотів перетворити Мітаву на Версаль[7]: часто проводив пишні бали і бенкети, соколині лови і військові паради[4]; утримував французькі оркестри[7], італійську оперу[7][6], придворну капелу, мисливський відділ, велику конюшню, а також потішну гвардію із 66 кінних лейб-гвардійців, 95 піхотинців і 70 драгунів[6][1]. Крім цього, щедрий, але марнославний герцог фундував великі сади і парки за французьким взірцем[6].

Наслідки такого господарювання позначилися на репутації герцогства і Фрідріха-Казимира[4]. Курляндське лицарство, яке корилося волі його батька-будівника, перестало слухатися герцога-гультяя. Деякі поміщики відмовлялися складати присягу на вірність новій владі[7]. Загравання Фрідріха з міщанством, зривання ландтагів і скуповування шляхетського землеволодіння налаштувало проти нього більшість лицарів. Деякі з них скаржилася польській короні про недієздатність Фрідріха-Казимира, вимагаючи його відставки[4].

Турецька війнаРедагувати

1683 року спалахнула Велика турецька війна, а з нею — польсько-турецька. Як васал польської корони Фрідріх-Казимир був змушений взяти у ній участь. Податковий тягар на населення герцогства збільшився[4].

1685 року Фрідріх-Казимир особисто очолив контингент курляндських військ і прибув у розпорядження гетьмана Станіслава Яблоновського[7][11]. Разом із поляками та русинами курляндці ходили походом на Буковину, але особливих звитяг не здобули[4].

Поряд з цим Фрідріх-Казимир готувався до майбутнього зіткнення зі Швецією у Великій Північній війні[4]. Міждержавна торгівля на Балтиці, що була найважливішим джерелом доходу герцогства, стала занепадати[4].

Релігійна політикаРедагувати

За правління Фрідріха-Казимира загострилося релігійне протистояння між лютеранами і католиками в Курляндії та Семигалії. Нехтуючи обуренням місцевої громади, герцог дозволив єзуїтам збудували резиденцію у Мітаві. Ландтаг критикував Фрідріха за небажання захищати лютеранську церкву, а також за потурання небезпечній ситуації в Пільтені[4] — на нього претендував католицький лівонський єпископ Миколай Поплавський, який від 1685 року з дозволу короля Яна III титулувався єпископом Пільтенським[4].

1685 року герцог уклав із Пільтеном договір, пішовши назустріч місцевому лицарству. Він прагнув зламати опір опозиційної партії, що мала підтримку в Польщі[6].

Тим не менш, Фрідріх-Казимир, який з юності симпатизував католикам, не бажав виконувати своїх обов'язків захисника лютеранства. Лише після смерті герцога та закінчення Великої Північної війни активність католицьких місіонерів у Курляндії різко зменшилася[4].

Другий шлюбРедагувати

Докладніше: Ясновельможність
 
Єлизавета-Софія, друга дружина Фрідріха-Казимира

1688 року Фрідріх-Казимир втратив дружину Софію-Амелію. Аби розвіятися, він вирушив у подорож по Німеччині, яка тривала аж три роки і спустошила державну скарбницю[4].

Герцог двічі відвідав Карлсбад, а також побував у Гаазі, де зустрічався із Вільгельмом ІІІ Оранським[7]. 14 січня 1690 року, перебуваючи у Відні, Фрідріх-Казимир отримав від імператора Священної римської імперії омріяний спадковий титул «ясновельможного» як подяку за постачання курляндських солдатів[4]. Це звертання стало доповненням до титулу імперського князя, який отримав його батько для себе і своїх нащадків ще 1654 року[4].

Невдовзі після цього, 29 квітня 1691 року у Берліні Фрідріх-Казимир одружився зі своєю кузиною, Єлизаветою-Софією, донькою бранденбурзького курфюрства Фрідріха-Вільгельма[6][4][7]. Вона поділяла смаки і схильності чоловіка, внаслідок чого пишність і витрати мітавського двору лише збільшилися[6][4].

Колоніальна політикаРедагувати

Від батька Фрідріх-Казимир перейняв величезне заморське багатство: колонію на Тобаго, землі в Гамбії, а також численний курляндський флот. Однак ефективно скористатися цим спадком герцог не зміг[7].

У 1684 і 1686 роках він відправив експедиції на чолі з капітаном Шеллем і маршалом Альтенбокумом для підтримання торгівлі із американською колонією на Тобаго. Обидві місії виявилася безуспішними — 1690 року останні курляндські колоністи покинули цей острів і повернулися до Європи[7].

Не бачачи перспектив у розвитку колоній, Фрідріх-Казимир двічі намагався продати Тобаго бранденбурзькому курфюрсту в 1687 і 1691 роках, але непомірна ціна та невирішеність питання приналежності острова, на який претендувала Англія, зірвали ці проекти[7]. Врешті-решт, 1693 року герцог віддав знелюднену колонію англійцям.

Союз із МосковієюРедагувати

24 квітня 1697 року Фрідріх-Казимир приймав у Мітаві московського царя Петра І, який інкогніто їхав до Європи[4]. Сподіваючись на союз Курляндсько-Семигальського герцогства із Московією в боротьбі проти Швеції, герцог запропонував царю укласти міждинастичний шлюб. Петро І пообіцяв видати одну з царівн за малолітнього спадкоємця курляндського престолу Фрідріха-Вільгельма, рідного сина Фрідріха-Казимира[4].

Згодом цією царівною стала Анна, небога Петра І, майбутня російська імператриця. Шлюб між нею і Фрідріхом-Вільгельмом, став фатальним для Курляндського герцогства: воно потрапило в орбіту московитів, які інтригами вижили династію Кеттлерів і через сторіччя анексували його[4].

22 січня 1698 року Фрідріх-Казимир помер у Міттаві. Його сину-спадкоємцеві Фрідріху-Вільгельму було лише 5 років. За законом управління герцогством мусило перейти до регентів — верховних радників[6].

ТитулРедагувати

 
Медаль Фрідріха-Казимира
  • 1697, травень:
    • нім. Wir Friedrich Casimir von Gottes Gnaden in Liefland zu Curland und Semgallen Herzog[12].
    • укр. Ми, Фрідріх-Казимир, Божою милістю, герцог Курляндський і Семигальський в Лівонії.

Сім'яРедагувати

Докладніше: Кеттлери

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Готтгард, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Вільгельм, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Анна, мекленбурзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Яків, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Альбрехт-Фрідріх, прусський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Софія, прусська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Марія-Елеонора, клевська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Фрідріх-Казимир, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Йоганн-Сигізмунд, бранденбурзький маркграф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Георг-Вільгельм, бранденбурзький маркграф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Анна, прусська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Луїза-Шарлотта, бранденбурзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Фрідріх IV, пфальцський курфюрст
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Єлизавета-Шарлотта, пфальцська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Луїза-Юліанна, нассау-оранська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Neander, 1961, B. 5, S. 513.
  2. а б в Kettler family // Genealogy.eu.
  3. 1654 року цей титул отримав Яків Кеттлер для себе і своїх нащадків (Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918. 33. Herzog Jakob von Kurland. S. 210).
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас Schiemann 1882, B. 15, S. 685–688.
  5. Friedrich Kasimir, Kurland, Herzog // DNB
  6. а б в г д е ж и к Arbusov, 1918, S. 215 — 216.
  7. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Przyboś, 1958, Т. 7, S. 165 — 166.
  8. Arbusov, 1918, S. 212.
  9. Arbusov, 1918, S. 213.
  10. Rulers of Nassau, Netherlands and Luxemburg // Genealogy.eu.
  11. Korzon, T. Dzieje wojen i wojskowości w Polsce. 1923, T. III, S. 22—23.
  12. Tetsch, Carl Ludwig. Curländischer Kirchen-Geschichte. Riga & Leipzig, Königsberg & Leipzig, 1767-1770. Theil II, S. 266f.

БібліографіяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Castelli, Nicolò di. Paean Epithalamius, Cum Serenissimus &c. Princeps ac Dominus Dn. Fridericus Casimirus, Curlandiae & Semigalliae Dux, &c. &c. auspicatissimo connubio sibi iungeret Serenissimam Principem ac Dominam Dn. Elisabetham Sophiam, Marchionissam Brandenburgicam &c. &c. Halle, Saale : Universitäts- und Landesbibliothek Sachsen-Anhalt, 1691.
  • Brandts, J.C. Aufzeichnungen über Ereignisse und Hoffestlichkeiten aus der Zeit Herzog Friedrich Casimirs von Kurland und den nächstfolgenden Jahren 1689-1701. Mitau: Steffenhagen, 1892.
  • Ms.L.s. (F. Casimirus) to Charles Middleton, 2nd earl of Middleton; Mitaviae [i.e. Mitau 21 Aug 1686.]

МонографіїРедагувати

  • Arbusov, L. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
  • Cruse, K. W. Curland unter den Herzögen. Mitau: Reyher, 1833, Bd. 1, S. 192—216, 326—345.
  • Gebhardi, L. A. Geschichte des Herzogtums Kurland und Semgallen. Halle, 1789. S. 109—119.
  • Eckert, W. Kurland unter dem Einfluss des Merkantilismus. Riga, 1927.
  • Schiemann, Th. Herzog. Friedrich Wilhelm // Baltische Monatsschrift. 1873, Bd. 22 (4) [1]
  • Seraphim, A. Die Geschichte Des Herzogtums Kurland: 1561—1795. Reval: F. Kluge, 1904.
  • Wittram, R. Baltische Geschichte. Munich: Verlag R. Oldenbourg, 1954.
  • Ziegenhorn, Christoph Georg von. Staatsrecht der Herzogthümer Curland und Semgallen. Königsberg, 1772.

ДовідникиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх-Казимир Кеттлер