Фрідріх-Вільгельм Кеттлер

Фрі́дріх-Вільге́льм фон Ке́ттлер (нім. Friedrich Wilhelm von Kettler; 19 липня 1692(16920719)21 січня 1711) — герцог Курляндії і Семигалії (16981711). Представник німецької династії Кеттлерів. Син Фрідріха-Казимира Кеттлера та бранденбурзької принцеси Єлизавети-Софії Гогенцоллерн. Імперський князь[3]. Успадкував герцогський трон у 5-річному віці. Перебував під опікою регентів: матері Єлизавети-Софії і дядька Фердинанда. Разом із матір'ю і сестрами покинув Курляндію, жив і виховувався у Пруссії під патронатом прусського короля Фрідріха І (17011709). Випускник Ерлангенської лицарської академії. За домовленостями прусського короля із московським царем Петром І повернувся до Курляндії-Семигалії (1710). Намагався відродити герцогство, розорене Великою Північною війною і чумою. Підтримував союз із Пруссією і Московією. Заснував єдину курляндську нагороду — Орден Визнання. Домовлявся із Меншиковим про вивід московських військ з території герцогства. Одружився у Петербурзі із царівною Анною, небогою Петра І, але раптово помер у російському Кіппінгсофі по дорозі на батьківщину. Похований у Мітавському палаці. Його наступником де-юре був дядько Фердинанд, але фактично герцогством правила дружина Анна, майбутня російська імператриця (з 1730).

Фрідріх-Вільгельм Кеттлер
Фрідріх-Вільгельм Кеттлер
Портрет Кеттлера
Coat of Arms of Kettler (2).png
Герцог Курляндії і Семигалії
22 січня 1698[1] — 1711
Регенти: Фердинанд (1698 — 1709),
Єлизавета (1698 — 1702)
Попередник: Фрідріх-Казимир Кеттлер
Наступник: Фердинанд Кеттлер
 
Народження: 19 липня 1692(1692-07-19)
Мітава, Семигалія
Смерть: 21 січня 1711(1711-01-21) (18 років)
Кіппінгсоф, Інгерманландія
Поховання: Мітавський палац
Національність: німець
Релігія: лютеранин
Рід: Кеттлери
Батько: Фрідріх-Казимир[2]
Мати: Єлизавета-Софія[2]
Шлюб: Анна Іванівна
Нагороди: Орден Чорного орла, Орден Визнання

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

  • Фрі́дріх-Вільге́льм Ке́ттлер (нім. Friedrich Wilhelm Kettler, латис. Frīdrihs Vilhelms Ketlers, пол. Fryderyk Wilhelm Kettler; лат. Fridericus Willelmus) — з родовим прізвищем.
  • Фрі́дріх-Вільге́льм фон Ке́ттлер (нім. Friedrich Wilhelm von Kettler) — з родовим прізвищем.
  • Фрі́дріх III Вільге́льм (нім. Friedrich III. Wilhelm) — за номером правителя; третій із таким іменем після свого батька Фрідріха ІІ.
  • Фрі́дріх III Курля́ндський (нім. Friedrich III. von Kurland) — за номером правителя і короткою назвою країни.
  • Фрі́дріх III Курля́ндський і Семига́льський (нім. Friedrich III. von Kurland und Semgallen) — за номером правителя і повною назвою країни.

БіографіяРедагувати

СпадкоємецьРедагувати

 
Фрідріх-Вільгельм Курляндський (А. Вейгель, початок XVIII ст.)

Фрідріх-Вільгельм народився 19 липня 1692 року в Мітаві, у родині курлянсько-семигальського герцога Фрідріха-Казимира Кеттлера й бранденбурзької принцеси Єлизавети-Софії, доньки бранденбурзького курфюрста Фрідріха-Вільгельма[4][5]. Хлопчика назвали на честь діда.

22 січня 1698 року, коли Фрідріху-Вільгельму було 5 років, помер його батько Фрідріх-Казимир[4]. За законами Курляндії країною мусили керувати верховні радники, допоки новий герцог не досягне повноліття[4]. Проте 18 лютого[6] його дядько Фердинанд Кеттлер, молодший брат покійного Фрідріха-Казимира, зміг отримати від польського короля Августа II посаду опікуна і регента, і таким чином де-факто очолив герцогство[4]. Курляндське лицарство було роздратоване таким порушенням закону[4].

Одночасно, 9 липня 1698 року, завдяки тиску Брандебургу на польського короля[6], матір принца Єлизавета-Софія також була визнана співопікункою і регенткою Фрідріха-Вільгельма[4].

Життя в ПруссіїРедагувати

Коли Велика Північна війна торкнулася Курляндії-Семигалії і Карл XII розбив саксонсько-курляндське військо в битві на Дюні біля Риги 1701 року, регент Фердинанд покинув Курляндію й поселився у Данцигу[4]. Того ж року Єлизавета-Софія разом із сином і пасербицями так само назавжди покинула герцогство[4][7]. Вона поїхала до Пруссії, до Кенігсбергу, де 18 січня взяла участь у святкуваннях з нагоди коронації її брата Фрідріха I[4], а звідти вирушила до Берліна[4]. Внаслідок цього Курляндія лишалася без голови — країна переходила то в руки москвинів, то шведів.

1702 року уряд Курляндії-Семигалії офіційно позбавив Єлизавету-Софію регенства і права опіки над Фрідріхом-Вільгельмом[8]. Наступного року вона вийшла заміж вдруге за Християна-Ернеста Брандебург-Байортського й оселилася із дітьми в Байройті[9][4].

Незабаром Фрідріх-Вільгельм мусив залишити матір: він переїхав до Берліну, а потім — до Ерлангена, де вчився у місцевій лицарській академії[9]. Юнак досконало опанував латину та французьку мову[6]. Він перекладав псалми у віршах з латини на німецьку, а у віці 15 років написав коротку історію правління Бранденбурзького дому, надруковану 1707 року, чим засвідчив неповторний талант[6]. Фрідріх-Вільгельм активно переписувався із сестрами: із його листів можна довідатися про його добродушність[8].

Тим часом, після Полтавської битви московський цар Петро І шукав зближення із прусським королем Фрідріхом І, оскільки бажав закріпитися на Балтиці[9]. Під час зустрічі обох монархів, яка відбулася 26 жовтня 1709 року, вони погодилися поставити Фрідріха-Вільгельма на курляндське герцогство, якщо той одружиться із царською небогою Анною[6]. З цією метою восени[6] Петро І змусив верховних радників Курляндії-Семигалії проголосити 18-річного герцога Фрідріха-Вільгельма повнолітнім[8] і закликати його з Берліну на батьківщину[6]. Той погодився, незважаючи на протести матері, дядька Фердинанда і своєї коханої Кароліни Вольффенбюттель, яку довелося кинути[6].

ГерцогРедагувати

 
Латвійський Хрест визнання, створений на базі Ордену визнання.

13 травня 1710 року юний герцог повернувся до Курляндії, діставшись Лібави[8][10][11]. Його зустрічали на радощах, з великими надіями, оскільки безлад і розруха в герцогстві досягнули межі. Боротьба партій Єлизавети-Софії й Фердинанда знесилила уряд.

Повернення Фрідріха-Вільгельма збіглося в часі із епідемією чуми, яка найбільше лютувала в 17091710 роках[12]. Селянські господарства постраждали настільки, що довелося завозити поселенців із Литви та острова Езель[12]. У велелюдному місті Гробін після епідемії залишилося в живих лише 5 осіб[12]. Дві третини лютеранських пасторів померли[12].

Фрідріх-Вільгельм хотів принести користь вітчизні, про що свідчать його перші кроки на посаді глави держави[12]. Так, 1710 року він заснував єдину державну нагороду герцогства — Орден Визнання (фр. Ordre de la Reconnaissance)[12], яку вручив 18 найкращим придворним[11]. Герцог швидко підкорив серця курляндського лицарства і міщанства, відкрито сповідуючи лютеранську віру і приділяючи велику увагу релігійній політиці[6]. Він також видав багато постанов, скерованих на приборкання епідемії чуми[6].

Шлюб і смертьРедагувати

 
Фрідріх-Вільгельм (Й. Зизанг, XVIII ст.)

Восени 1710 року Фрідріх-Вільгельм вирушив до Петербурга для укладання шлюбу із царівною Анною Іванівною, небогою Петра І. По дорозі, в Ризі, він провів прямі переговори із Олександром Меншиковим, намагаючись усунути зловживання московських військ та домагаючись їхнього виводу з нейтральної Курляндії[6]. У Нарві герцогу довелося пройти принизливі карантинні процедури[6].

31 жовтня (11 листопада) 1710 року в Петербурзі відбулося вінчання Фрідріха-Вільгельма із принцесою Анною[12][9]. Вона мала 200 тисячі рублі посагу. Переповідають, що герцог вибрав дружину з-поміж трьох представлених йому портретів[6].

Весілля святкували аж до січня 1711 року[12]. Згодом подружжя відправилося до Курляндії-Семигалії, але Фрідріх-Вільгельм по дорозі захворів і помер 10 (21) січня 1711 року в Кіппінгсофі, Інгерманландія[12][9]. Його тіло доставили до Мітави і 4 березня поховали у родовій усипальниці Мітавського палацу[12]. Причина смерті лишилася невідомою: можливо він став жертвою чуми, або отруєння[6].

Курляндія-Семигалія фактично опинилася під російським контролем. Овдовіла герцогиня Анна залишилася в Мітаві із московськими військами і, не відмовляючись від прав чоловіка, вступила у конфлікт за курляндський трон із його дядьком Фердинандом[6]. Вона де-факто правила Курляндією аж до 1730 року, після чого зайняла російський імператорський престол[13].

ТитулРедагувати

  • 1710, червень:
    • нім. Wir Friedrich Wilhelm von Gottes Gnaden in Lieffland zu Cuhrland und Semgallen Hertzog[14].
    • укр. Ми, Фрідріх-Вільгельм, Божою милістю, герцог Курляндський і Семигальський в Лівонії.

Сім'яРедагувати

Докладніше: Кеттлери

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Вільгельм, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Яків, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Софія, прусська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Фрідріх-Казимир, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Георг-Вільгельм, бранденбурзький маркграф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Луїза-Шарлотта, бранденбурзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Єлизавета-Шарлотта, пфальцська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Фрідріх-Вільгельм, курляндський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. = 10. Георг-Вільгельм
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Фрідріх-Вільгельм, бранденбурзький маркграф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. = 11. Єлизавета-Шарлотта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Єлизавета-Софія, бранденбурзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Філіп, шлезвігський герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Доротея-Софія, шлезвігська принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Софія, лауенбурзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Neander, Irene. Friedrich Kasimir Kettler. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1961, Band 5, S. 513 f. (Digitalisat).
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. 1654 року цей титул отримав Яків Кеттлер для себе і своїх нащадків (Arbusov 1918, S. 210).
  4. а б в г д е ж и к л м Arbusov 1918, S. 216.
  5. За іншими даними: 17 липня (Friedrich Wilhelm // Deutschbaltisches biographisches Lexikon 1710-1960. Köln/Wien: Böhlau, 1970, S. 230).
  6. а б в г д е ж и к л м н п р с Przyboś 1958, T. 7, s. 166—167.
  7. За іншими даними вона покинула Курляндію 12 листопада 1701 року після конфлікту зі шведами, які захопили Курляндію (Przyboś 1958, T. 7, s. 166—167).
  8. а б в г Arbusov 1918, S. 216.
  9. а б в г д Friedrich Wilhelm // Deutschbaltisches biographisches Lexikon... 1970, S. 230.
  10. Kurland, Friedrich Wilhelm Hzg. v. (1692-1711) // Baltisches biografisches Lexikon digital.
  11. а б в г The Cross of Recognition // Official website of the President of Latvia.
  12. а б в г д е ж и к л Arbusov 1918, S. 218.
  13. Arbusov 1918, S. 219.
  14. Cruse 1833—1837, Band 1, S. 346, Doc. № 4).

БібліографіяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Mienicki, R. Diarjusz Walnej Rady Warszawskiej z roku 1710. Wilno, 1928.

МонографіїРедагувати

ДовідникиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрідріх-Вільгельм Кеттлер