Фригійська мова
Фригійська мова — одна з індоєвропейських мов, мова фригійців, народу, який мігрував з Балкан в Малу Азію. Становить окрему групу в рамках індоєвропейської сім'ї, найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонської мов. Завірена написами, зробленими особливою абеткою, подібною до давньогрецької, починаючи з VIII ст. до н. е. В останній раз фригійська мова як жива згадується в джерелах V ст. н. е., але існують припущення, що остаточно мова вимерла лише після арабського вторгнення в VII ст. н. е.
| Фригійська мова | |
|---|---|
| Поширена в | Фригія  |
| Писемність | грецька абетка[1] і Phrygian alphabetd |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | xpg |
| IETF | xpg |
В історії мови виділяють два періоди — старофригійський (VIII ст. до н. е. — V ст. до н. е.) і новофригійський (I ст. н. е. — III ст. н. е.). Наукове вивчення почалося в 1820-і роки.
Назва
ред.
Слова «Фригія» і «фригійці» походять з дав.-гр. Φρυγία і Φρύγες. Як і у фригійській назва цього народу мала б звучати як *Bruges, що співзвучно з назвою балканського племені бригів[2][3], а також сусіднього з фригійцями народу бебриків[4][5].
Класифікація
ред.Фригійська представляє окрему групу в складі індоєвропейської мовної сім'ї[6]. Фригійська найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонскої мов. З давньогрецькою її об'єднує більше рис, ніж з іншими індоєвропейськими мовами, зокрема[7][8][9][10][11]:
- Наявність суфікса -eyo- ;
- Дієприкметник з суфіксом -meno- ;
- Використання аугменту;
- Закінчення -as в називному відмінку у іменників відмінювання на -ā- чоловічого роду;
- Лексичні елементи, наприклад, autos «той же самий», pant- «увесь», kako- «злий, поганий».
Навпаки, твердження про близькість фригійської до фракійської і вірменської не знаходять підтвердження в мовному матеріалі[12][9][10].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 71. — ISBN 0-7126-6612-5
- ↑ Brixhe C. Phrygian // The Ancient Languages of Asia Minor. — New York : Cambridge University Press, 2008. — P. 69.
- ↑ Bičovský J. Vademecum starými indoevropskými jazyky. — Praha : Nakladatelství Univerzity Karlovy, 2009. — ISBN 978-80-7308-287-1.
- ↑ Dictionary of Greek and Roman Geography (1854), PACATIANA, PHRY´GIA
- ↑ Bithyni / Bryges / Bebryces Thracian Tribe — Phrygians (jan 2, 3000 BC — jan 1, 690 BC) (Timeline)
- ↑ Нерознак В. П. // Лінгвістичний енциклопедичний словник. — 1990. — С. 563.
- ↑ Vavroušek P. Frýžština // Jazyky starého Orientu. — Praha : Univerzita Karlova v Praze, 2010. — ISBN 978-80-7308-312-0.
- ↑ Fortson B. Indo -European language and culture. An Introduction. — Padstow : Blackwell Publishing, 2004. — P. 403.
- ↑ а б J. P. Mallory, Douglas Q. Adams. Encyclopedia of Indo-European culture. — London : Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. — P. 419. — ISBN 9781884964985.
- ↑ а б Brixhe C. Phrygian // The Ancient Languages of Asia Minor. — New York : Cambridge University Press, 2008. — P. 72.
- ↑ Откупщиков Ю. В. догрецький субстрат. Біля витоків європейської цивілізації. — Л., 1988. — С. 184.
- ↑ Vavroušek P. Frýžština // Jazyky starého Orientu. — Praha : Univerzita Karlova v Praze, 2010. — ISBN 978-80-7308-312-0.
Посилання
ред.- Фригійське письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 528. — ISBN 978-966-439-921-7.