Фригійська мова
Фригійська мова - одна з індоєвропейських мов, мова фригійців, народу, який мігрував з Балкан в Малу Азію. Становить окрему групу в рамках індоєвропейської сім'ї, найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонської мов. Завірена написами, зробленими особливою абеткою, подібною до давньогрецької, починаючи з VIII ст. до н. е. В останній раз фригійська мова як жива згадується в джерелах V ст. н. е., але існують припущення, що остаточно мова вимерла лише після арабського вторгнення в VII ст. н. е.
| Фригійська мова | |
|---|---|
| Писемність | грецька абетка[1] і Phrygian alphabetd |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | xpg |
В історії мови виділяють два періоди - старофригійскій (VIII ст. до н.е. - V ст. до н.е.) і новофригійскій (I ст. н.е. - III ст. н.е.). Наукове вивчення почалося в 1820-і роки.
НазваРедагувати
Слова «Фригія» і «фригійці» походять з дав.-гр. Φρυγία і Φρύγες. Як і у фригійській назва цього народу мала б звучати як *Bruges, що співзвучно з назвою балканського племені бригів [2] [3].
КласифікаціяРедагувати
Фригійська представляє окрему групу в складі індоєвропейської мовної сім'ї [4]. Фригійська найбільш близька до давньогрецької та давньомакедонскої мов. З давньогрецькою її об'єднує більше рис, ніж з іншими індоєвропейськими мовами, зокрема [5] [6] [7] [8] [9]:
- Наявність суфікса -eyo- ;
- Дієприкметник з суфіксом -meno- ;
- Використання аугменту;
- Закінчення -as в називному відмінку у іменників відмінювання на -ā- чоловічого роду;
- Лексичні елементи, наприклад, autos «той же самий», pant- «увесь», kako- «злий, поганий».
Навпаки, твердження про близькість фригійської до фракійської і вірменської не знаходять підтвердження в мовному матеріалі [10] [7] [8].
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Archaeology & Language — С. 71.
- ↑ Brixhe C. Phrygian // {{{Заголовок}}}. — New York : Cambridge University Press, 2008. — P. 69.
- ↑ Bičovský J. {{{Заголовок}}}. — Praha : Nakladatelství Univerzity Karlovy, 2009. — ISBN 978-80-7308-287-1.
- ↑ Нерознак В. П. // Лінгвістичний енциклопедичний словник. — 1990. — С. 563.
- ↑ Vavroušek P. Frýžština // {{{Заголовок}}}. — Praha : Univerzita Karlova v Praze, 2010. — ISBN 978-80-7308-312-0.
- ↑ Fortson B. {{{Заголовок}}}. — Padstow : Blackwell Publishing, 2004. — P. 403.
- ↑ а б J. P. Mallory, Douglas Q. Adams. {{{Заголовок}}}. — London : Fitzroy Dearborn Publishers, 1997. — P. 419. — ISBN 9781884964985.
- ↑ а б Brixhe C. Phrygian // {{{Заголовок}}}. — New York : Cambridge University Press, 2008. — P. 72.
- ↑ відкупників Ю. В. {{{Заголовок}}}. — Л., 1 988. — С. 184.
- ↑ Vavroušek P. Frýžština // {{{Заголовок}}}. — Praha : Univerzita Karlova v Praze, 2010. — ISBN 978-80-7308-312-0.
ПосиланняРедагувати
- Фригійське письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін.. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 528. — 552 с.