Френсіс Волсінгем
Френсіс Волсінгем (англ. Walsingham, бл. 1532, можливо Чизлгерст, графство Кент, (тепер район Лондона) — 6 квітня 1590, Лондон) — дипломат, секретар королеви Єлизавети І, міністр.
| Френсіс Волсінгем | |
|---|---|
| англ. Francis Walsingham | |
 | |
| дипломат в Парижі | |
| 1570 — квітень 1573 | |
| Попередник | Генрі Норріс |
| Наступник | Едвард Баррет |
| секретар королеви | |
| Народився |
1532 Чизлгерст |
| Помер |
6 квітня 1590 Лондон |
| Похований | собор Святого Павла |
| Відомий як | керівник шпигунів, дипломат, адвокат, політик |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Alma mater | Королівський коледж, Кембрідж |
| Батько | William Walsinghamd[1][2] |
| Мати | Joice Dennyd[1][2] |
| У шлюбі з | 1-ша Анна Барн, 2-га Урсула Санкт-Барб |
| Діти | Frances Walsinghamd[2] |
| Професія | секретар королеви Єлизавети |
| Релігія | протестантизм |
| Нагороди | статус лицаря з 1 грудня 1577, |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Він один з семи дітей Вільяма Волсінгема та Джойс Денні, родини протестантів. Батько помер, коли син був ще немовлям. Мати пізніше вийшла заміж за придворного Джона Керрі.
Дві університетські освіти ред.
Стабільний матеріальний стан родини дозволив дати сину добру освіту. Він став студентом Королівського коледжу в Кембріджі. Вже тоді він дотримувався протестантизму. 1550 року він виїхав на континент і повернувся лише через два роки. Вивчав юриспруденцію в Грейс Ін[ru]. Коли до влади прийшла королева Марія Кривава, католичка, був вимушений втечею рятувати власне життя і знов відбув на континент. Час в Європі використав для навчання в Падуанському університеті. З квітня 1556 до листопада 1558 року перебував в протестантській Швейцарії. Перебування в Європі використав для зміцнення власних контактів із впливовими діячами-протестантами, серед яких Франсуа де Лану[ru], майбутній керівник вояків протестантів. З останнім він листуватиметься роками.
Політичні події ред.
Коли в Англії 1558 року трон посіла Єлизавета І Тюдор, протестантка за віросповіданням, Френсіс Волсінгем повернувся в Лондон. За підтримки впливового Вільяма Сесіла став членом Палати громад, нижньої палати англійського парламенту. Стабільність влади за часів Єлизавети І сприяла кар'єрі Френсіса Волсінгема. Саме його 1570 року королева обрала для перемов з королем Франції Карлом IX в питанні підтримки французьких протестантів. В тому ж 1570-му він посів посаду англійського посла в Парижі, замінивши Генрі Норріса. 24 серпня 1572 року Френсіс Волсінгем стане свідком масових убивств протестантів Франції в Варфоломіївську ніч в Парижі, жахи якої зміцнили його протестантські погляди. Він використав власну резиденцію в Парижі як прихисток для протестантів (серед яких був і англійський поет Філіп Сідні (1554—1586)), чим врятував їм життя.
Повернення в Лондон ред.
У квітні 1573 року він повернувся в столицю Англії. Його роблять секретарем королеви і через довіру до нього Єлизавети І Тюдор, і через близькість до гуртка англійських політиків-протестантів, що керували державою. З 1576 року він — державний секретар. Королева називала його Мавром — чи за смуглявий колір обличчя, чи за прихильність до одягу чорного кольору. Королева дарує йому статус лицаря з 1 грудня 1577 за відданість і активність у забезпеченні її захисту.
Політична діяльність ред.
Зараз схильні вважати, що Френсіс Волсінгем був прихильником цинічної системи Ніколо Макіавеллі, продемонстрованої в книзі «Державець». Але він діяльно розкривав заколоти проти королеви-протестантки з боку католицьких держав. Саме він викрив заколот католички Марії Стюарт, готував суд над нею і санкціонував її страту, коли Єлизавета І формально відсахнулася від цього рішення заради збереження власної політичної репутації. Стосунки з нею це не погіршило, і Френсіс Волсінгем і надалі отримував від королеви значні грошові суми, землі і прибуткові посади. Тим не менше Волсінгем не відрізнявся жадобою чи значними егоїстичними зацікавленнями.
Френсіс Волсінгем діяльно підтримував розвідку нових торговельних шляхів і був прихильником навколосвітньої подорожі Френсіса Дрейка та Московської кампанії, що торгувала з московитами. В протистоянні з агресивною Іспанією був прихильником компромісного союзу з Францією, хоча цей альянс послабшав після вбивства протестантів у Варфоломіївську ніч. Розуміючи небезпеку Англії від Іспанії, Френсіс Волсінгем відновив фортечні укріплення в порті Дувр.
Коли війна з Іспанією стала реальністю, якої неможливо було уникнути, ініціював модернізацію і переозброєння англійського флоту, бо покладав на флот надії в майбутній військовій стратегії. Саме за сприяння Волсінгема в Англії перейшли на цілолиті чавунні гармати і мушкети нового типу. Гармати до цього виготовляли з залізних смуг, які зміцнювали обручами. Навіть в такому вигляді гармати були небезпечні через вибухи. Цілолиті чавунні гармати були позбавлені цього недоліку, а їхній корпус гордовито прикрашало тавро F W, тобто Френсіс Волсінгем. Так започаткували вироблення перших уніфікованих гармат. Ними озброїли англійські вітрильники і фортецю Тауер, що була тоді королівським арсеналом. Одномоментний постріл 5-6 чавунних гармат пробивав наскрізь борти дубових вітрильників ворога, руйнуючи корабель і вбиваючи усіх на власному шляху, наводячи жах на живих. Традиційні лучники Британії були переведені на використання вогнепальних мушкетів, ефективність яких перевищувала іспанські. Мушкети нового зразка пробивали лицарську броню і стали початком революції в вогнепальній зброї Західної Європи.
Волсінгем створив розгалужену шпигунську мережу як у королівстві, так і на континенті, витрачаючи на неї значні грошові суми. Це дозволило контролювати войовничу політику католицької Іспанії і протидіяти їй, підтримуючи протестантів Нідерландів у тодішній іспанській провінції в Європі. Межі шпигунської мережі Волсінгема мало відомі і досі, звідси неповні знання щодо агентурної діяльності поета Крістофера Марло. Але без сумніву співпраця Волсінгема з криптографом Томасом Феліпсом.
Френсіс Волсінгем був палким супротивником політики короля Іспанії Філіпа ІІ і викрив підривну діяльність іспанського посла в Лондоні, й Бернардино де Мендоса вислали з країни. Коли Френсіс Волсінгем помер 1590 року, король Філіп ІІ зрадів, що позбувся могутнього ворога. Але могутність Англії почала перевищувати могутність Іспанії саме з цього періоду.
Родина ред.
Френсіс Волсінгем був двічі одружений. Перша дружина — Анна Барн, 2-га Урсула Санкт-Барб. Мав двох доньок, одна з яких померла в дитинстві. Друга стала дружиною графа Ессексу.
Джерела ред.
- Alan Haynes. 2004. Walsingham: Elizabeth's Spymaster.
- Stephen Budiansky. 2005. Her Majesty's Spymaster: Elizabeth I, Sir Francis Walsingham, and the Birth of Modern Espionage.
- Robert Hutchinson. 2007. Elizabeth's Spymaster: Francis Walsingham and the secret war that saved England Phoenix ISBN 978-0-7538-2248-7.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Kindred Britain