Вікіпедія

Френк Джуліан Спрейг

Френк Джуліан Спрейг
англ. rank Julian Sprague
Френк Джуліан Спрейг
Народився 25 липня 1857(1857-07-25)
Мілфорд
Помер 25 жовтня 1934(1934-10-25) (77 років)
США
Поховання Арлінгтонський національний цвинтар
Громадянство США США
Діяльність винахідник, електротехнік
Галузь електротехніка і електротранспорт[d]
Alma mater Військово-морська Академія США (1878)[1] і Drury High Schoold
Членство AAAS[2], Naval Advisory Board of Inventionsd[1] і American Institute of Electrical Engineersd[1]
Нагороди

Медаль Елліота Крессона (1903)
медаль Едісона (1910)
медаль Франкліна (1921)
медаль Джона Фрица (1935)

Френк Джуліан Спрейг (англ. Frank Julian Sprague; 25 липня 1857 — 25 жовтня 1934)[3] — морський офіцер і винахідник, який зробив значний внесок у розвиток електродвигунів, електричного рейкового транспорту та ліфтів. Особливий вклад він вніс в розвиток міського електричного транспорту міст, що швидко зростали наприкінці 19 століття, і створення ліфтів для хмарочосів. Він прославився як «Батько електричної тяги» і перша людина у світі, що створив поїзд з керуванням за системою багатьох одиниць на залізничному транспорті.

Біографія ред.

Дитинство і освіта ред.

Френк Джуліан Спрейг народився 25 липня 1857 року в Мілфорд (штат Коннектикут) в сім'ї Девіда (David Cummings Sprague) і Френсіс (Julia King Sprague) Спрейгів. У школі мав особливі успіхи з математики. У 1874 вступив до Військово-морської Академії США в місті Аннаполіс (штат Меріленд), яку закінчив у 1878 році, ставши 7-м по успішності в класі з 36 учнів[4].

Винахідник ВМС США ред.

Після академії почав служити в військово-морських силах США у званні мічмана. Службу почав на кораблі «Річмонд»[en], потім продовжив службу на кораблі «Миннесота»[en]. 1881 року, коли його корабель стояв у Ньюпорті, Спрейг винайшов інверсійний тип динамо-машини. Потім він перейшов служити на флагман європейської ескадри Ланкастер[en], на якому встановив першу у військово-морських силах США систему електричного дзвінка для виклику екіпажа з різних відсіків корабля. Спрейг узяв відпустку, щоб бути присутнім у Парижі на електричній виставці в 1881 році та в 1882 році в Лондоні на виставці у Кришталевому палаці, де він був членом журі по преміях у галузі газових двигунів, генераторів та ламп.

Робота в електротехнічній промисловості ред.

У 1883 році Эдвард Х. Джонсон, діловий партнер Томаса Едісона, переконав Спрейга піти у відставку і почати працювати на Едісона. Спрейг став працювати в лабораторії Едісона в Менло-Парк у штаті Нью-Джерсі[en]. До його приходу Едісон проводив багато дорогих експериментів методом проб і помилок. Підхід Спрейга полягав в тому, щоб використати розрахунки і математично оптимальні параметри і таким чином уникнути багатьох непотрібних експериментів. Він зробив багато важливої для Едісона роботи, у тому числі поліпшив балансування розподільних ланцюгів центральних електростанцій Едісона, розробивши математичну модель розподілу електроенергії. 1884 року він пішов від Едісона і заснував Sprague Electric Railway & Motor Company, яка першою почала виробництво промислових електромоторів. На момент 1886 року компанія Спрейга зробила два важливі винаходи:

  • Працюючий з постійною швидкістю не іскристий двигун зі щітками. Вперше був винайдений двигун який підтримував постійну швидкість під змінним навантаженням.
  • Рекуперативне гальмування. Метод гальмування за рахунок перетворення кінетичної енергії в електричну (при гальмуванні двигун працює як генератор) і віддачі її в електричну мережу. Його регенеративна гальмівна система зіграла важливу роль в розвитку електропоїздів та електричних ліфтів.

Трамвай ред.

 
Поштова листівка 1923 роки із зображенням трамваю в Ричмонді, штат Вірджинія, де Спрейг успішно продемонстрував свою нову систему в 1888 році

Спрейг удосконалив струмоприймач трамваю[5], який винайшов в 1885 році Чарлз Джозеф Ван Діполь[en], зробивши його надійним і безпечним. Трамвай набув свій сучасний вигляд із струмознімачем на даху. Довів практичність системи рекуперативного гальмування. Після тестування свого трамваю наприкінці 1887 і на початку 1888 року створив першу успішну велику електричну трамвайну систему протяжністю 12 миль[3], яка почала працювати 2 лютого 1888 року[6] в Ричмонде штат Вірджинія.

Система багатьох одиниць ред.

У 1887 році на естакадній залізниці Чикаго Спрейг уперше у світовій практиці створив електропоїзд, керований за системою багатьох одиниць[7]. Після цього успіху швидко отримав контракти в Брукліні та Бостоні. Технічно значно складніше завдання створення поїзду з управлінням за системою багатьох одиниць на безрейковому транспорті було вирішене тільки через 79 років[8][9] київським винахідником Володимиром Пилиповичем Векличем[10][11], коли в 1966 році він створив перший у світі[12] тролейбусний поїзд[13]. Поїзда, керовані за системою багатьох одиниць, успішно експлуатуються і нині. Впродовж подальших двох років компанія Спрейга виконала контракти на сто десять трамвайних систем у великих і малих містах по усій території Сполучених Штатів[14], Італії та Німеччині, а також для метро Нью-Йорка[15]. 1890 року його компанія була поглинена Edison General Electric[3].

Електричні ліфти ред.

У 1892 році Спрейг заснував Sprague Electric Elevator Company. Спільно з Чарльзом Праттом (Charles R. Pratt) він розробив електричний ліфт Спрейга-Пратта. Їх ліфт відрізнявся більшою швидкістю і вантажопідйомністю, ніж гідравлічні або парові ліфти. Sprague Electric Elevator Company встановила 584 ліфтів в усьому світі[16]. 1895 року Спрейг продав свою компанію, і вона стала частиною Otis Elevator Company.

Родина ред.

Спрейг був одружений двічі — на Мері Кітінг і Харієт Чапман Джонс. У нього були три сини і дочка[3].

Смерть ред.

Помер 25 жовтня 1934 року. Похований на Арлінгтонському національному цвинтарі[3].

Нагороди ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в https://www.science.org/doi/pdf/10.1126/science.42.1081.371.a
  2. ↑ NNDB — 2002.
  3. ↑ а б в г д Biography: Frank J. Sprague. IEEE Global History Network. IEEE. Процитовано 1 серпня 2012.
  4. ↑ Kirby, Ed. Inventor Frank Sprague (PDF). Seldom Told Tales of Sharon (Book 3). Sharon, Connecticut: The Sharon Historical Society. Архів оригіналу (PDF) за 19 грудня 2013. Процитовано 8 травня 2014.
  5. ↑ Middleton, William D. (1967). The Time of the Trolley, pp. 63-73. Milwaukee: Kalmbach Publishing[en]. ISBN 0-89024-013-2.
  6. ↑ Demoro, Harre W. (1986). California's Electric Railways. Ґлендейл (Каліфорнія): Interurban Press. с. 11. ISBN 0-916374-74-2.
  7. ↑ Frederick Dalzell. Engineering Invention: Frank J. Sprague and the U.S. Electrical Industry, 1880—1900. MIT Press, 2009. ISBN 978-0-262-04256-7
  8. ↑ Стаття «Який київський винахід зумовив розвиток міського транспорту на декілька десятиліть» (рос.). На сайті «www.autoconsulting.com.ua». Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  9. ↑ Фонова М. «Ракета» Веклича // газета «Вечірній Київ», 2 листопада 1970. — С. 2.
  10. ↑ Енциклопедія сучасної України: в 25 т. / Під ред. І. М. Дзюба та ін. — Київ : 2005. — Т. 4. — С. 187 — ISBN 966-02-3354
  11. ↑ Брамський К. А.Тролейбусний потяг Володимира Веклича // газета «Всеукраїнська технічна газета», 11 грудня 2003 р.
  12. ↑ Брамський К. А. Перший у світі тролейбусний поїзд // Міське господарство України. — 2013. — № 4. — С. 30-31. — ISSN 0130-1284
  13. ↑ Веклич В. П. Поїзд із тролейбусів МТБ-82 з керуванням за системою «багатьох одиниць» // Міське господарство України. — 1967. — № 2. — С. 37-38. — ISSN 0130-1284
  14. ↑ Miller, Barbara S. (24 вересня 2012). Feline Frank top cat at trolley museum. Observer-Reporter. Архів оригіналу за вересень 26, 2012. Процитовано 25 вересня 2012.
  15. ↑ Cudahy, Brian (2003). A Century of Subways: Celebrating 100 Years of New York's Underground Railways. New York: Fordham University Press. с. 202. ISBN 0-8232-2292-6.
  16. ↑ Five-horse power Lundell brand electric motor, used at the Cockatoo Island Dockyard, Sydney, Національний музей Австралії

Джерела ред.

  • Frederick Dalzell. Engineering Invention: Frank J. Sprague and the U.S. Electrical Industry, 1880—1900. MIT Press, 2009. ISBN 978-0-262-04256-7
  • William D. Middleton and William D. Middleton III. Frank Julian Sprague: Electrical Inventor and Engineer. Indiana University Press, 2009. ISBN 978-0-253-35383-2
  • Harold Clarence Passer. Frank Julian Sprague, father of electric traction, 1857—1934. Harvard University Press, 1952.
  • Harriet Chapman Jones Sprague. Frank J. Sprague and the Edison myth. New York, William-Frederick Press, 1947.
  • Brittain, J.E. «Frank J. Sprague and the electrification of urban transportation» in Proceedings of the IEEE[en], Vol. 85 (7), July 1997. pp. 1183—1184.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Френк_Джуліан_Спрейг&oldid=41989830