Фредерік Гартт
Фредерік Гартт (англ. Frederick Hartt;22 травня 1914 — 31 жовтня 1991) — американський дослідник епохи Відродження, письменник і професор з мистецтвознавства. Серед його книг «Історія мистецтва італійського Відродження» (англ. History of Italian Renaissance Art), «Мистецтво: історія живопису, скульптури та архітектури» (англ. Art: A History of Painting, Sculpture, and Architecture; два томи), «Мікеланджело» (серія «Майстри мистецтва»), «Сікстинська капела» та «Відродження в Італії та Іспанії» (серія «Музей Метрополітен»). Він також брав участь у каталогізації та репатріації творів мистецтва, награбованих і вкрадених Третім рейхом під час Другої світової війни[7].
| Фредерік Гартт | |
|---|---|
| Народився |
22 травня 1914[4] Бостон, США[1] |
| Помер |
31 жовтня 1991[1][2][3] (77 років) Вашингтон, США[1][4] |
| Країна |
 США |
| Діяльність | мистецтвознавець, історик |
| Alma mater | Інститут образотворчих мистецтв Нью-Йоркського університетуd[4] і Колумбійський університет[4] |
| Знання мов | англійська[5] |
| Заклад | Університет Вірджинії[6], Коледж Сміт[4] і Художня галерея Єльського університету[4] |
| Членство | Monuments, Fine Arts, and Archives programd[4] |
| Батько | Rollin Lynde Harttd |
| Нагороди | |
Біографія ред.
Фредерік Гартт народився 22 травня 1914 року в Бостоні, штат Массачусетс[8], в сім'ї Ролліна Лінда Гартта (англ. Rollin Lynde Hartt) та Джессі Кларк Найт (англ. Jessie Clark Knight; після шлюбу — Гартт)[7]. Він закінчив Колумбійський коледж у 1935 році та отримав ступінь доктора філософії в Інституті образотворчих мистецтв Нью-Йоркського університету в 1950 році; темою його дисертації були Джуліо Романо і Палаццо Те[7][9].
З 1942 по 1946 рік, під час Другої світової війни, Гартт був офіцером у програмі «Monuments, Fine Arts, and Archives program» (захист пам'ятників, образотворчого мистецтва та архівів) армії США та отримав бронзову зірку[7]. Його також зробили почесним громадянином Флоренції, а італійський уряд нагородив Лицарським хрестом.
З 1949 по 1960 рік він викладав на факультеті історії мистецтв Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, а з 1960 по 1967 рік викладав в Університеті Пенсільванії. У 1967 році він переїхав до Університету Вірджинії, де він очолював художній факультет із 1967 по 1976 роки[7].
1969 року Гартт опублікував підручник з огляду мистецтва Відродження «Історія італійського мистецтва Відродження: живопис, скульптура, архітектура» (англ. History of Italian Renaissance Art: Painting, Sculpture, Architecture), який неодноразово переглядався та перевидавався[7].
У 1984 році він став почесним професором Університету Вірджинії[8].
Гаррт помер у Вашингтоні, округ Колумбія, 31 жовтня 1991 року[8].
Питання щодо Мікеланджело ред.
У 1986 році Гартт підтвердив автентичність гіпсової статуї безголового торсу як оригінал роботи Мікеланджело. «У березні 1987 року він представив свої висновки в Нью-Йоркській академії наук, де кілька інших учених підтвердили його судження»[9]. Пізніше англійська газета «The Independent» опублікувала статтю, в якій натякала, що Гартт діяв нечесно. Він подав на газету до суду за наклеп. Хоча Гартт виграв справу, суддя зменшив присуджену суму, оскільки Гартт прийняв «комісію з продажу статуї після того, як його висновки про це[її оригінальність] були опубліковані»[9].
Бібліографія (частковий список) ред.
- Hartt, Frederick (1949). Florentine Art Under Fire. Princeton, NJ: Princeton University Press.
- Hartt, Frederick (1953). Sandro Botticelli. Harry N. Abrams, Inc.
- Hartt, Frederick (1964). Love in Baroque Art. J.J. Augustin.
- Hartt, Frederick (1968). Michelangelo: The Complete Sculpture. ISBN 9780810903005.
- Hartt, Frederick (1969). History of Italian Renaissance Art: Painting, Sculpture, Architecture. Harry N. Abrams, Inc. ISBN 9780810911635.
Виноски ред.
- ↑ а б в г Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж https://www.monumentsmenfoundation.org/hartt-lt-frederick
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.nytimes.com/1991/11/01/arts/frederick-hartt-77-dies-expert-on-michelangelo.html
- ↑ а б в г д е Hartt, Frederick "Fred". Dictionary of Art Historians. Процитовано 14 червня 2018.
- ↑ а б в Frederich Hartt Papers (PDF). National Gallery of Art, Washington, D.C., Gallery Archives. 21 лютого 2008. Процитовано 14 жовтня 2014.
- ↑ а б в Honan, Willian H. (1 листопада 1991). Frederick Hartt, 77, Dies; Expert on Michelangelo. New York Times. Процитовано 14 жовтня 2014.
Джерела ред.
- Kleinbauer, W. Eugène (1989). Modern perspectives in Western art history: an anthology of twentieth-century writings on the visual arts; Volume 25 of Medieval Academy reprints for teaching. University of Toronto Press, 1989. с. 293. ISBN 0-8020-6708-5.