Франько Дмитро Васильович

український актор

Франько Дмитро Васильович (25 жовтня 1913(19131025), с. Натягайлівка (тепер у складі міста Вознесенська) Миколаївської обл. — 4 листопада 1982, Київ) — український актор, педагог. Народний артист УРСР (1969). Протягом 35 років — провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки (1947—1982).

Франько Дмитро Васильович
Зображення
Зображення
Народився25 жовтня 1913(1913-10-25)
Вознесенськ, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер4 листопада 1982(1982-11-04) (69 років)
Київ, Українська РСР
ПохованняБайкове кладовище
Національністьукраїнець
Громадянство Російська імперія УНР УРСР
Діяльністьактор
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDbID 0291605
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв УРСРНародний артист УРСР

Життєпис

ред.

Народився 25 жовтня 1913 р. у с. Натягайлівка (тепер у складі міста Вознесенська) Миколаївської обл.

 
Могила Дмитра Франька, Байкове кладовище

Протягом 1934-38 років навчався в Київському національному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.

Протягом 1938-47 років працював в театрі Київського військового округу. Учасник Німецько-радянської війни.[1]

З 1947 року — актор Київського театру російської драми ім. Лесі Українки. Відтоді ж — педагог інституту імені Карпенка-Карого. Протягом 35-ти років зіграв близько 85-ти ролей в театрі.

В кіно почав зніматися з 1953 року.[2] Знявся в таких фільмах як: «Сон», «Вечір на Івана Купала», кіноепопеї «Звільнення» та ін.

Помер 4 листопада 1982 р. в Києві[3]. Похований на старій частині Байкового кладовища (ділянка № 3), неподалік від могили Лесі Українки, разом з дружиною та колегою по театру Ганною Пекарською (1918—2010).

Фільмографія

ред.

Актор

ред.

Озвучення мультфільмів

ред.

Відгуки сучасників

ред.

Михайло Резнікович, український режисер, Герой України:

  Індивідуальність Франько була чудова насамперед тим, що поєднувала в собі зовнішню помітність людини з народу і внутрішню тонкість та вразливість особистості. Контраст цей надавав характерам обсяг, збільшував амплітуду докладання зусиль артиста, і, якщо бути відвертим, це рідкісна властивість дарування не була затребуване театром до кінця  

Євген Балієв, український радянський актор, народний артист УРСР[4]:

  Можна позаздрити працездатності актора, його величезній енергії! Вимогливий до себе він нетерпимий до будь-яких компромісів у творчості, у байдужості. І за все це йому шана і любов!  

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. Франько Дмитро Васильович (Українською) .
  2. Дмитрий Франько (Советский Экран). akter.kulichki.com.
  3. Дмитрий Франько. Кино-Театр.РУ (російською) .
  4. Франько Дмитро Васильович (українською) .

Література

ред.
  • Митці України. Енциклопедичний довідник. (за редакцією А. В. Кудрицького), К.: УЕ ім. М. П. Бажана, 1992, стор. 609
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.610.

Посилання

ред.