Відкрити головне меню

Франчук Валерій Олександрович

Валерій Олександрович Франчук (*10 вересня 1950; Зелена, Красилівський район) — український художник, графік, народний художник України (2015). Лауреат Шевченківської премії (2008).

Франчук Валерій Олександрович
Valeriy Franchuk.jpg
Народився 10 вересня 1950(1950-09-10) (69 років)
Зелена, Красилівський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність художник
Alma mater Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня
Народний художник України

БіографіяРедагувати

Валерій Олександрович Франчук народився 10 вересня 1950 року в селі Зелена Красилівського району Хмельницької області.

Художник (живописець-графік). Член Національної спілки художників України з 1990 року. Закінчив Київський Державний Художній Інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) в 1986 році. Графічний факультет, майстерню станкової графіки.

З 1986 по 1989 рік працював в графічному цеху Київського комбінату монументального-декоративного мистецтва. З 1990 року на творчій роботі.

З 1983 року проводить активну виставкову діяльність як на території України так і далеко за її межами, що сприяє інтеграції українського мистецтва до світової культурної спільноти. Гідний наслідування громадянський і патріотичний поступок В. Франчука — його рішення передати в дар державі (Музею-меморіалу голодомору в Україні) 72 твори із циклу «Розгойдані дзвони пам'яті» над яким автор працює останні 17 років. Творчий доробок митця за 27 років складається більш як 3000 творів живопису і понад 700 графічних листів. На його рахунку 104 групових, республіканських і міжнародних художніх виставок та 124 персональних виставки в Україні і за її межами. Твори зберігаються в вітчизняних музеях, громадських організаціях та культурних центрах України та країн світу.

На творчість художника написано 246 публікацій в газетах і журналах України і світу.

З 2005 — заслужений художник України[1], а з 2015 року — народний художник України[2].

Нагороди і відзнакиРедагувати

ТворчістьРедагувати

Основними серіями і циклами до яких звертається художник у своїй творчості є:

  1. Цикл творів «Молюсь за тебе, Україно» (історія козацької доби, Т. Г. Шевченко).
  2. Цикл творів «Розгойдані дзвони пам'яті» (світлій пам'яті жертвам голодомору).
  3. Серія творів «Пізнання істини» (пошук відповіді на вічні питання людського життя).
  4. Цикл творів «Ода творцю світу» (враження від дива світу природи української землі).
  5. Серія творів «Чорна-Биль» (світлій пам'яті жертвам, ліквідаторам Чорнобиля).
  6. Цикл творів «Плоди саду людського» (гармонійне поєднання душі людини, філософське осмислення буття, портрети).
  7. Серія творів «Мир Вам!» (біблійні сюжети).
  8. Серія творів «Тиша старого міста» (присвята старому Києву).
  9. Серія творів «Джерела» (на сюжети Українських народних пісень).

Творче кредо: «Я творю для того, щоб люди не забували, що в них є душа. А, кажуть, вона вічна…»

Відгуки про творчість Валерія ФранчукаРедагувати

«…Про художника Валерія Франчука, можна сказати, що він — Літописець України, адже все його життя пов'язане із долею народу. Цикл творів, присвячених історії козацької доби, пам'яті жертв голодомору, тяжкій праці ліквідаторів Чорнобиля, не дають забути пройденої дороги життя України. Кожна картина — як придорожній хрест, біля якого потрібно спинитися, подумати, помолитися і піти далі.

Валерій Франчук не тільки художник, але й глибоко духовна Людина, яка своєю вірою у Творця і Спасителя хоче врятувати цей світ і кожну людину окремо. Цикл картин на біблійні сюжети повертає людей до першооснови, до осмислення співіснування Бога і Людини, Віри і Буття, — і все це для того, щоби впевнено йти обраною дорогою.

Художника Валерія Франчука можна порівняти із середньовічним Кобзарем, що йде дорогами України і у своїх полотнах мовою фарб і кольорів „співає“ поезію Тараса Шевченка та народні пісні.

Про нього можна сказати, що він — Чоловік-однолюб, навіки закоханий в Україну й у диво світу природи її землі. У своїх пейзажах він освідчується у коханні осіннім туманам, які огортають і пестять рідний край, лісовому джерельцю, яке омиває, очищає і живить його Єдину — Батьківщину. Через стиглі поля пролягають стежки — дороги, серед них — і Його Дорога. Кожна картина Валерія Франчука — це гімн Україні, це молитва за її долю. Все своє творче життя він присвячує Воскресінню України. Саме ця Дорога обрала його…»

Шовкова Олена

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати