Відкрити головне меню

Франческо IV Ґонзаґа (італ. Francesco IV Gonzaga), (нар. 7 травня 1586 — пом. 22 грудня 1612) — герцог Мантуї та Монтферрата у лютому— грудні 1612 року, син попереднього герцога Вінченцо I Ґонзаґа та тосканської принцеси Елеонори Медічі. Великий магістр ордену Крові Ісуса Христа.

Франческо IV Ґонзаґа
Francesco IV Gonzaga
Francesco Gonzaga, Duke of Mantua, by workshop of Frans Pourbus the Younger.jpg
Франческо Ґонзаґа на портреті пензя художників студії Франса Пурбуса молодшого
герцог
Початок правління: 16 лютого 1612
Кінець правління: 22 грудня 1612
Попередник: Вінченцо I Ґонзаґа
Наступник:Фердинандо Ґонзаґа
Дата народження: 7 травня 1586(1586-05-07)
Місце народження:Мантуя, Мантуанське герцогство
Країна:Мантуї та Монтферрата
Дата смерті:22 грудня 1612(1612-12-22) (26 років)
Місце смерті:Мантуя, Мантуанське герцогство
Дружина:Маргарита Савойська
Діти:Марія, Людовіко, Елеонора
Династія:Ґонзаґа
Батько:Вінченцо I Ґонзаґа
Мати:Елеонора де Медічі

ЖиттєписРедагувати

Франческо народився 7 травня 1586 року у Мантуї. Він став первістком в родині герцога Мантуї та Монтферрата Вінченцо I Ґонзаґа і його другої дружини Елеонори де Медічі, з'явившись на світ за два роки після їхнього весілля. Згодом сім'я поповнилася трьома синамиː Фердинандо, Ґульєльмо Доменіко та Вінченцо й двома донькамиː Маргаритою та Елеонорою.

Під час правління його батька мантуанський двір був значним культурним центром. Герцог покровительствував науці та мистецтвам.

У віці 20 років Франческо узяв за дружину 18-річну принцесу Савойську Маргариту. Шлюб був політично спланованим. Обидві родини прагнути володіти Монтферратом. Ґонзаґа цим союзом намагались усунути претензії Карла Еммануїла I на дані території. Савойці ж мали на меті забезпечити свій вплив у ворожому домі шляхом продовження династії, збільшенні, таким чином, кількості своїх прихильників та надбанню прав на землі.

Весілля відбулось 19 лютого 1608 в Турині. У подружжя народилося троє дітейː

 
Медаль із зображенням Франческо Ґонзаґа

Також є відомості про побічного синаː

  • Луїджі (?— 1605) — помер у ранньому віці.

Принц був великим магістром новоствореного ордену Крові Ісуса Христа.

У лютому Франческо успадкував від батька герцогство. Його правління продовжилось всього кілька місяців. Ніякими значними подіями відмічене не було. Тривала лише ворожнеча із герцогом Парми Рануччо I Фарнезе. Здавалося, що справа вже дійшла до зброї, однак дипломатам Савойї та послу Франції вдалося врегулювати ситуацію мирним шляхом.

Герцог намагався скоротити витрати, щоб якось стабілізувати скрутне становище із фінансами, яке дісталось йому у спадок. Щоб впоратися із численними боргами він навіть розлучився із Клаудіо Монтеверді, хоча й був великим поціновувачем музики та театру. Також залишився в історії Мантуї, як людина правосуддя, будучи особливо уважним до прав євреїв у своєму місті.[2]

Однак, його старання були перервані епідемією віспи, що почалася в Мантуї. На початку грудня вона забрала його єдиного сина Людовіко, а наприкінці — від неї помер і сам Франческо. Похований в базиліці святої Барбари.

Мантую успадкував його молодший брат Фердинандо. Монтферрат було присуджено доньці Марії.

Фердинандо, що був кардиналом,[3] довелося для цього скласти сан. Савойські міністри пропонували його шлюб із Маргаритою, але цього не відбулося. Невдовзі почалася перша війна за Монтферрат.

ГенеалогіяРедагувати

Федеріко II Ґонзаґа
 
 
Маргарита Палеолог
 
 
Фердинанд I
 
 
Анна Ягеллонка
 
 
Козімо I Медічі
 
 
Елеонора Толедська
 
 
Фердинанд I
 
 
Анна Ягеллонка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гульєльмо I Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
Елеонора Австрійська
 
 
 
 
 
 
Франческо I Медічі
 
 
 
 
 
 
Йоганна Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вінченцо I Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Елеонора де Медічі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франческо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Марія ді Ґонзаґа-Невер [1] (італ.)
  2. Франческо IV [2] (італ.)
  3. Біографія Фердинандо Ґонзаґа [3] (італ.)

ЛітератураРедагувати

  • Giuseppe Coniglio. I Gonzaga. Varese, Dall'Oglio, 1967.
  • Lorenzo Bignotti. La Zecca di Mantova e Casale (Gonzaga). Mantova, Grigoli, 1984
  • Mario Castagna, Stemmi e vicende di casate mantovane, Montichari, 2002.
  • Bellonci, Maria. A Prince of Mantua: The Life and Times of Vincenzo Gonzaga. London: Weidenfeld and Nicolson. 1956
  • Brinton, Selwyn. The Gonzaga. Lords of Mantua. London: Methuen. 1927
  • Fenlon, Iain. Music and Patronage in Sixteenth-Century Mantua. Cambridge: Cambridge University Press. 1980

ПосиланняРедагувати