Франче́ско Ро́зі (італ. Francesco Rosi; 15 листопада 1922, Неаполь — 10 січня 2015, Рим) — італійський кінорежисер, володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю 1972 року.

Франческо Розі
італ. Francesco Rosi
Francesco Rosi Cannes.jpg
Дата народження 15 листопада 1922(1922-11-15)[1][1][…]
Місце народження Неаполь, Італія[2]
Дата смерті 10 січня 2015(2015-01-10)[1][1][…] (92 роки)
Місце смерті Рим, Італія[3]
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Професія кінорежисер, сценарист, журналіст
Magnum opus Salvatore Giulianod, Hands Over the Cityd, Справа Маттеї і Christ Stopped at Ebolid
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1985)

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1997)

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1979)

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1981)

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1976)

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1965)

Почесний доктор Падуанського університетуd

Honorary Golden Beard (2008)

премія БАФТА за найкращий фільм (1983)

Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (1958)

Золотий лев

Golden Lion for Lifetime Achievementsd (2012)

Срібний ведмідь за найкращу режисуру (1962)

Золота пальмова гілка
IMDb ID 0742940
CMNS: Франческо Розі у Вікісховищі

Біографічні відомостіРедагувати

Народився і виріс у Неаполі. В 1943 році заарештований разом з однокурсниками університету за виступи проти фашистів. Після того, як йому вдалося втекти, Розі переховувався у Тоскані, встановивши зв'язок з рухом Опору. З 1944 року працював на радіо.

Незабаром Лукіно Вісконті запросив його асистентом режисера для зйомок фільму «Земля тремтить» (1948). Надалі Розі працював асистентом Антоніоні («Переможені»), Вісконті («Почуття»), Монічеллі і Еммера.

Розі дебютував у режисурі в 34 роки з фільмом-екранізацією п'єси «Кін, або Геній і безпуття» Олександра Дюма. Через два роки в 1958 році він отримав спеціальний приз журі Венеційського кінофестивалю за фільм «Виклик» про історію неаполітанця Віто Поллара, а ще через п'ять років — «Золотого лева» за фільм «Руки над містом».

У 1979 році фільм Розі «Христос зупинився в Еболі» удостоївся головного призу Московського міжнародного кінофестивалю, а через 4 роки Британська академія назвала цю картину найкращим фільмом іноземною мовою.

ФільмографіяРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати