Франческо Розі
Франче́ско Ро́зі (італ. Francesco Rosi; 15 листопада 1922, Неаполь — 10 січня 2015, Рим) — італійський кінорежисер, володар «Золотої пальмової гілки» Каннського кінофестивалю 1972 року.
| Франческо Розі | |
|---|---|
| італ. Francesco Rosi | |
 | |
| Дата народження | 15 листопада 1922[1][1][…] |
| Місце народження | Неаполь, Італія[2] |
| Дата смерті | 10 січня 2015[1][1][…] (92 роки) |
| Місце смерті | Рим, Італія[3] |
| Громадянство |
 Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Професія | кінорежисер, сценарист, журналіст, режисер |
| Magnum opus | Salvatore Giulianod, Hands Over the Cityd, Справа Маттеї і Christ Stopped at Ebolid |
| Нагороди |
  премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1985) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1997) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1979) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1981) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1976) премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1965) Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (1958)  |
| IMDb | ID 0742940 |
 Франческо Розі у Вікісховищі | |
Біографічні відомості ред.
Народився і виріс у Неаполі. В 1943 році заарештований разом з однокурсниками університету за виступи проти фашистів. Після того, як йому вдалося втекти, Розі переховувався у Тоскані, встановивши зв'язок з рухом Опору. З 1944 року працював на радіо.
Незабаром Лукіно Вісконті запросив його асистентом режисера для зйомок фільму «Земля тремтить» (1948). Надалі Розі працював асистентом Антоніоні («Переможені»), Вісконті («Почуття»), Монічеллі і Еммера.
Розі дебютував у режисурі в 34 роки з фільмом-екранізацією п'єси «Кін, або Геній і безпуття» Олександра Дюма. Через два роки в 1958 році він отримав спеціальний приз журі Венеційського кінофестивалю за фільм «Виклик» про історію неаполітанця Віто Поллара, а ще через п'ять років — «Золотого лева» за фільм «Руки над містом».
У 1979 році фільм Розі «Христос зупинився в Еболі» удостоївся головного призу Московського міжнародного кінофестивалю, а через 4 роки Британська академія назвала цю картину найкращим фільмом іноземною мовою.
Фільмографія ред.
- 1952 : Червоні сорочки
- 1959 : Шахраї / (I Magliari)
- 1965 : «Момент істини»
- 1971 : «Справа Маттеї» / (l Caso Mattei) (Гран-прі Каннського фестивалю 1972)
- 1975 : «Ясновельможні трупи» / (Cadaveri eccellenti)
- 1979 : «Христос зупинився в Еболі»
- 1981 : «Три брати» / (Tre fratelli)
- 1984 : «Кармен»
Цікаві факти ред.
- На 80-річчя кінорежисера вшанували картиною Емми Андієвської «Золотий Христос».
Примітки ред.
- ↑ а б в г http://www.repubblica.it/spettacoli/cinema/2015/01/10/news/addio_a_francesco_rosi_il_regista-104660301/
- ↑ а б Рози Франческо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118602861 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Посилання ред.
- Q&A with Rosi from The Hollywood Reporter
- Biography of Francesco Rosi from Senses of Cinema
- Literature on Francesco Rosi
|
Це незавершена стаття про італійського кінорежисера. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |