Франческо Арайя ( італ. Francesco Araja, справжнє ім'я Francesco Domenico Araja, 25 червня 1709, Неаполь - 1770, Болонья ) - італійський оперний композитор доби пізнього бароко, надвірний композитор і капельмейстер двох російських імператриць ( Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни ).

Франческо Арайя
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Francesco Domenico Araja
Дата народження 25 червня 1709(1709-06-25)
Місце народження Неаполь
Дата смерті можливо, 1770
Місце смерті Болонья
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, диригент, капельмейстер
Жанр духовна, оперна музика
Співпраця зі сценографом Джузеппе Валеріані
CMNS: Файли на Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Народився в місті Неаполь в родині музикантів. Музикою займались дід та батько Франческо Арайї. Син і онук наслідував їх фах. Франческо Арайя був учнем композитора Леонардо Лео ( повне ім'я - Гортензій Леонардо Сальваторе де Лео, 1694 - 1744 ). Музику почав писати у віці 19 - 20 років, а перший його оперний твір був поставлений для герцога Тосканського у 1730 році в палаці у флоренції.

Про оперну трупу Арайї стало відомо в Російській імперії. У 1735 році він разом з театральним колективом був виписаний у Санкт-Петербург до двору російської імператриці Анни Іванівни. Разом з ним прибув і театральний художник Джузеппе Валеріані, конкурент відомих італійських сценографів з родини Бібієна.

Незважаючи на палацові перевороти в Російській імперії, франческо Арайя і Джузеппе Валеріані зробили непогану кар'єру при російському дворі. У 1740 році, незважаючи на падіння могутнього Бірона, Арайя був відісланий за кордони імперії з метою запрошення нових акторів та співаків у театральну трупу. У 1755 році композитор Арайя написав музыку до опери «Цефал и Прокрис» ( текст лібретто - А. П. Сумарокова), яка стала етапним твором на російській театральній сцені, адже була першим оперним твором, написаним на російський текст і представлений на публіку у тому ж 1755 р. в театрі Санкт-Петербурзького Зимового палацу. ( Через 10 років текст опери був надрукований в Росії ).Частка опер композитора йшла в палацових передмістях Петербургу і в театрі на окремій ділянці Літнього саду. Окрім опер писав також ораторії і кантати.

Художник Джузеппе Валеріані, окрім праці в театрі, отримав посаду і титул «Першого історичного живописця, перспективи професора, театральної архітектури інженера при Императорському Російському дворі». Джузеппе Валеріані працював в столиці Російської імперії до власної смерті.

По закінченню контракту, у 1759 році Франческо Арайя відбув у Італію. У 1762 році його наново викликали у Петербург на урочистості з приводу коронаційних свят нового російського імператора Петра ІІІ.

Композитор доживав віку у місті Болонья, де і помер.

Вибрані твориРедагувати

 
Муза комедії Талія.
  • «Береніка»
  • «Клеомен»
  • «Семіраміда»
  • « Міць кохання та ненависті»
  • « Імператор Люций Вер»
  • « Притворна Ніно»
  • «Селевк»
  • «Артаксеркс»
  • «Сципіон»
  • « Цар Мітрідат »
  • «Беллерофонт»
  • «Цефал та Прокрида »
  • « Олександр Македонський у Індії»
  • «Іфігенія у Тавріді »
  • «Тімотей»

Джерела.Редагувати

  • Цефал и Прокрис. СПб., – Tsefal i Pokris, St. Petersburg, 1755
  • Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона - Brokgaus & Efron: Encyclopaedic Dictionary, (1890—1907)
  • Штелин Я.« Музыка и балет в России XVIII века». Музыкальное наследство. Вып. 1. М., 1935
  • Сумароков А.П. «Избранные произведения». Л., 1957
  • Старикова Л. М. «Новые документы о деятельности итальянской труппы в России в 30-е годы XVIII века <...>» // ПКНО. 1988. М., 1989

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати