Францішек Міхал Пражмовський

Францішек Міхал Пражмовський (герб Беліна; нар. в Пражмуві3 вересня 1701, Янів Підляський) – єпископ РКЦ, абат Бенедиктинського монастиря в Сецехуві, Секретар великий коронний1669), королівський секретар, гнієстський пробст Гнезно, Краківський канонік[1], президент Центрального коронного трибуналу[2] у 1668, 1669, 1676, 1679, 1681, 1685, 1690, 1696 [3], дипломат.

Францішек Міхал Пражмовський
Єпископ Луцький
1696 — 1701
Народився 17 століття або 1646
Пражмув, Ґміна Пражмув, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Польща
Помер 1701 або 3 вересня 1701(1701-09-03)
Янів Підляський, Гміна Янів Підляський, Більський повіт, Польща
Відомий як католицький священник, католицький священник, католицький диякон
Країна Річ Посполита
Професія священник
Релігія католицтво

ЖиттєписРедагувати

Син Анджея, каштеляна Варшави. Брат Примаса Миколая Пражмовського, воєводи Плоцького Самуеля Єжи Пражмовського.

Закінчивши філію Краківської академії в Єдлінську, Пражмовський вивчав теологію у Відні, а потім поїхав на навчання до Риму.

Після повернення, під час "шведського потопу", завдяки підтримці свого брата Миколая, Пражмовський став королівський секретарем у Сілезії.

Служив каноніком Кракова.

У травні 1656 супроводжував свого брата в дипломатичній місії до трансільванського князя Ракоці Дєрдя ІІ. У 1658схоластик Плоцький.

28 травня 1662 – висвячений на священника.

У 1667 Пражмовський вирушив у якості посла до імператора Леопольда I Габсбурзького та деяких німецьких князів у зв’язку з турецько-татарською загрозою.

20 березня 1668 брат Пражмовського призначив його абатом в Сецехуві, а потім настоятелем колегіального костелу Св. Міхала у Вавелі.

18 січня 1669 вирушив у складі місії до Відня, Регенсбурга, Баварії та Зальцбурга з проханням про допомогу у війні проти Туреччини та Кримського ханства.

У травні 1669 Пражмовський був призначений курфюрстом Міхала Корибута Вишневецького на Черській землі[4].

У 1674 під час виборів Пражмовський виступав за обрання королем Яна ІІІ Собеського. Брав участь у коронаційному сеймі 1676 року.

5 липня 1697 підписав у Варшаві оголошення про підтримку вільних виборів, де закликав шляхту до конгресу на захист порушених прав Речі Посполитої[5].

У 1691, коли Андрій Хризостом Залуський став єпископом Плоцьким, Пражмовський спочатку мав взяти на себе Київську єпархію, але цього не сталося.

У 1691 Пражмовський був призначений єпископом Луцьким; отримав папську комісію до 24 вересня 1696, вступивши на посаду 1697 року.

Пішов у відставку з гнезненського пресвітерію, однак утримував протягом 5 років абатство у Сецехуві і Краків.

Помер у Яневі над Бугом, постійній резиденції Луцьких єпископів, і був похований у тамтешній колегіальній церкві.[6]

ПриміткиРедагувати

  1. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku, Kórnik 1992, s. 148.
  2. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku, Kórnik 1992, s. 148.
  3. Jan Korytkowski, Prałaci i kanonicy katedry metropolitalnej gnieźnieńskiej od roku 1000 aż do dni naszych. Podług źródeł archiwalnych. t. 1, Gniezno 1883, s. 407.
  4. Porządek na seymie Walnym Electiey. Między Warszawą a Wolą przez opisane artykuły do samego tylko aktu Elekcyey należące uchwalony y postanowiony, roku [...] 1669 [słow.] dnia wtorego [...] maia, [b.n.s].
  5. Obwieszczenie do poparcia wolney elekcyey roku Pańskiego tysiącznego sześćsetnego dziewięćdziesiątego siodmego. [Inc.:] Actum in castro Ravensi sub interregno feria quinta post festum sanctae Margarethae [...] proxima anno Domini millesimo sexcentesimo nonagesimo septimo. [b.n.s]
  6. Biografia w iPSB