Відкрити головне меню

Францішек Заблоцький (пол. Franciszek Zabłocki, 2 січня 1752 — 10 вересня 1821) — польський комедіограф, журналіст та письменник часів занепаду Речі Посполитої.

Францішек Заблоцький
Franiszek Zablocki.jpg
Псевдо Ксаверій Миколай
Народився 2 січня 1752(1752-01-02)
Волинь
Помер 10 вересня 1821(1821-09-10) (69 років)
Конськоволя
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність письменник, комедіограф
Володіє мовами польська[1]
Членство Торговицька конфедерація
Конфесія католицтво
Рід Заблоцькі
Батько Станіслав Заблоцький
Мати Барбара Прушинська
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив зі шляхетського роду Заблоцьких гербу Лада. Народився у 1752 році десь на Волині. Спочатку освіту здобув у коледжі піарів у Великих Межирічах, потім вступив до новіціяту єзуїтів, де перебував 3 роки. З 1770 до 1774 року знаходився у почті Антона Горського, столиника чеханівського.

У 1774 році стає чиновником в Едукаційній комісії (на кшталт Міністерства освіти). На цій посаді відвідав школи Волинського, Подільського, Брацлавського та Київського воєводств. У 1774–1777 роках як автор статей співпрацював з журналом «Приємні та корисні забави».

З 1781 до 1788 року співпрацює з Національним театром, для якого складає твори. У 1783 році стає секретарем Товариства елементарної книги. З цього моменту активно займається редагування та друкуванням книг для шкіл. Перекладає наукові та просвітницькі твори з французької та німецької мов. У 1784 році займався налагодження роботи Надвірної друкарні.

У 1791 році призначається виконуючим обов'язки голови канцелярії Едукаційної комісії. У 1792 році долучився до Тарговицької конфедерації. У 1794 році брав участь у повстанні Костюшки. Обіймав низку посади при департаментах Вищої національної ради. Звитяжно бився при обороні Праги, передмістя Варшави.

Після поразки повстання у 1795 році перебирається до Риму, де став священиком. У 1798 році зміг повернутися до Польщі, де був пастором у селі біля пулави, а у 1800 році став пастором у с.Конськоволя, де перебував до самої смерті у 1821 році.

ТворчістьРедагувати

Відомий насамперед як комедіограф. В доробку Ф.Заблоцького близько 50 комедій. Як основу використовував твори Шекспіра, Лесажа, Мольєра, Мерсьє, Дідро й Бомарше. При цьому твори Заблоцького насичені польською специфікою. Комедії написані віршами, з дотриманням «трьох єдностей» в дусі класицизму. Їх відзначає соковитість мови, реалістичність, зображення сучасного побуту та типовості персонажів. Заблоцький висміював невігластво, марновірство, відсталість у шляхетському середовищі.

Його перші драматургічні досліди відносяться до кінця 1770-х років. Славу провідного драматурга принесли йому «Залицяння Франтика» 1781 року. Ця комедія досі ставиться на польській сцені. У специфічному м'яко гумористичному, поблажливому, а іноді гірко-іронічному або сатиричному висвітленні поставав тут характерний для побутової комедії Заблоцького світ провінційної шляхти, де вигадливо і комічно переплітаються традиції сарматської старовини і перебільшеного наслідування французької моді. Зникає обтяжений дидактичної повчальністю комізм, що особливо яскраво відбилося в концепції головного героя. Веселощами і безтурботністю віє від ситуацій, мізансцен і, насамперед, персонажів.

Сарказм, гостра просвітницька сатира характерні для комедій «Марновірний» (1781 рік) і «Сарматизм» (1785 рік) зміцнили славу Ф.Заблоцького і визначили його ідейну позицію в період політичних дискусій. Інші відомі комедії «Амфітріон», «Мухаммед Арлекін», «Лікар з Любліна», «Жовтий ковпак».

Також Ф.Заблоцький був автором численних памфлетів політичного спрямування. Найвідомішим є памфлет, спрямований проти Францішека Ксаверія Браницького.

Крім того, в доробку Заблоцького численні вірші на випадок, міфологічна поема «Чотири елементи».

ДжерелаРедагувати

  • Kasinowski: Beitr. z. e. Stud. des Lustspieldichters [Autorenlexikon: Zablocki, Franciszek, S. 1 ff. Digitale Bibliothek Band 13: Wilpert: Lexikon der Weltliteratur, S. 14830
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970, s. 487–503.
  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.