Францішек Гонгор
Францішек Гонгор (пол. Franciszek Gągor; нар. 8 вересня 1951, Конюшова, ПНР — пом. 10 квітня 2010, Смоленськ, Росія[2]) — генерал Збройних сил Польщі, доктор військових наук, начальник Генерального штабу Війська Польського (2006–2010)[3], фахівець у галузі розвідувальних та миротворчих операцій.
Францішек Гонгор | |
---|---|
пол. Franciszek Gągor | |
Народження | 8 вересня 1951[1] Конюшова, Ґміна Коженна, Новосандецький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
Смерть | 10 квітня 2010[1] (58 років) Смоленськ, Росія Авіакатастрофа під Смоленськом 10 квітня 2010 року |
Поховання | Військові Повонзки |
Країна | Республіка Польща |
Звання | генерал |
Війни / битви | Війна в Перській затоці |
Нагороди | |
en.sgwp.wp.mil.pl/en/plik/file/FranciszekGagor_ENG.pdf | |
Францішек Гонгор у Вікісховищі |
Освіта
ред.Випускник 1-го загальноосвітнього ліцею імені Яна Длугоша в Новому Сончі (1969). У 1969–1973 роках навчався у Вищій офіцерській школі сухопутних військ Вроцлава. Випускник Університету імені Адама Міцкевича у Познані (англійська філологія, 1983) та Академії оборони НАТО в Римі (тактика, 2001). У 1998 році в Академії національної оборони у Варшаві захистив дисертацію на тему «Міжнародні миротрворчі операції та їх місце в сучасній доктрині оборони Республіки Польща» та здобув науковий ступінь доктора військових наук. У 2002 році закінчив аспірантуру зі стратегічних та оперативних досліджень в Національному університеті оборони США у Вашингтоні.
Військова служба
ред.З підвищенням до офіцерського звання розпочав службу в 2-му Судетському полку бронетанкових військ, де спочатку був командиром розвідувального взводу, а згодом розвідувальної роти. У 1978 році призначений старшим викладачем Вищої офіцерської школи механізованих сил. З 1988 по 1990 роки був старшим оперативним офіцером військових контингентів Головного управління бойової підготовки Війська Польського, після чого працював у Колегії військових закордонних справ.
У 1976–1977 роках, будучи старшим офіцером оперативного складу польського контингенту, брав участь у миротворчій місії II надзвичайних миротворчих сил ООН у Єгипті (UNEF II). З 1980 по 1985 роки очолював Оперативний відділ Польського військового контингенту в Сирії у моніторинговій місії Сил ООН на Голанських висотах (UNDOF), а в 1989–1990 роках працював заступником начальника відділу матеріально-технічного забезпечення сил ООН у цій же операції. У 1991 році став заступником командуючого польським контингентом під час війни в Перській затоці, а в 1992 році працював заступником командира сектору Спостережної місії ООН в Іраку та Кувейті (UNIKOM).
У лютому 1992 року обійняв посаду начальника управління Департаменту зовнішніх зв'язків та миротворчої діяльності Військової ради закордонних справ, у липні того ж року призначений керівником Військового департаменту миротворчої діяльності Департаменту. З травня 1993 року продовжив службу на тій же посаді у Департаменті військових закордонних справ Міністерства національної оборони у Варшаві, після чого був директором Бюро контролю над озброєннями та міжнародними місіями — заступник директора (1994–1996) та директор департаменту (1996–1999). У 1999 році став керівником Генерального оперативного управління Р-3 Генерального штабу Війська Польського у Варшаві.
У 2003 році очолив Моніторингову місію Організації Об'єднаних Націй в Іраку та Кувейті, після чого працював командувачем Сил Моніторингового Відділу ООН на Голанських висотах. У 2004–2006 роках був польським військовим представником у Військових комітетах НАТО та Європейського Союзу в Брюсселі. 27 лютого 2006 року став начальником Генерального штабу Війська Польського.
Загинув 10 квітня 2010 року в катастрофі польського літака Ту-154М у Смоленську. Труна з його тілом прибула до Польщі 16 квітня 2010 року о 22:00. 21 квітня його поховали у меморіалі жертв Смоленської катастрофи на Військовому цвинтарі Повонзки[4].
Присвоєння звань
ред.- підпоручник – 1973
- поручник – 1976
- капітан – 1980
- майор – 1985
- підполковник – 1989
- полковник – 1993
- бригадний генерал – 1997
- генерал дивізії – 2003[5]
- генерал броні – 2006[6]
- генерал – 2006[7]
Вшанування пам'яті
ред.20 квітня 2010 року на території штаб-квартири Генерального штабу Війська Польського у Варшаві встановлено меморіальну дошку на честь генерала Гонгора[8], а 15 серпня того ж року меморіальну дошку встановлено на території штаб-квартири Міністерства національної оборони Ісламської Республіки Афганістан в Кабулі[9].
14 липня 2010 року на IX Надзвичайному національному конгресі делегатів Союзу Польської Народної Армії була прийнята резолюція про зміну назви на Союз ветеранів та резервістів Польської армії імені генерала Францішека Гонгора.
3 вересня 2011 року ім'я генерала Францішка Гонгора присвоєно Комплексу шкіл в Конюшові, де також створена меморіальна кімната та встановлена пам'ятна дошка[10].
11 жовтня 2011 року у Військовому технічній академії імені Ярослава Домбровського у Варшаві відкрито пам'ятну дошку, присвячену генералу Францішеку Гонгору [11], а 25 жовтня того ж року з нагоди 93-ї річниці відродження Генерального штабу Війська Польського — пам'ятну дошку у штабі Генерального штабу Війська Польського[12].
27 квітня 2012 року аудиторія та конференцзал у штаб-квартирі Академії націлнальної оборони названі на честь генерала Гонгора[13].
7 вересня 2012 року ім'я генерала Францішека Гонгора присвоєно Спілці ветеранів та резервістів Війська Польського[14].
8 вересня 2012 року туристичному маршруту Новий Сонч — Пташкова присвоєно ім'я генерала[15].
16 серпня 2013 року його погруддя встановлено на цвинтарі полеглих у Варшавській битві в Оссові[16].
8 вересня 2014 року на залізничній станції в Новому Сончі відкрито пам'ятну дошку генералу Гонгору[17].
Відзнаки
ред.- Великий Хрест Ордена Відродження Польщі (посмертно, 2010)[18]
- Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі (2005)[19]
- Лицарський Хрест Ордена Відродження Польщі (1998)[20]
- Золотий Хрест Заслуги (1991)
- Золота Медаль «За довголітню службу» (2008)
- Золота Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
- Срібна Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
- Бронзова Медаль «Збройні сили на службі Вітчизні»
- Золота Медаль «За заслуги в обороні країни»
- Срібна Медаль «За заслуги в обороні країни»
- Бронзова Медаль «За заслуги в обороні країни»
- Медаль «Pro Memoria»
- Медаль за Заслуги від Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН
- Відзнака парашутиста
- Орден Почесного легіону (Légion d’honneur, 17 грудня 2008, Франція)[21]
- Легіон Заслуг (Legion of Merit, 22 травня 2008, США)[22]
- Великий Хрест Ордена Заслуг (Ordem do Mérito, 1 вересня 2008, Португалія)[23]
- Почесний знак Пржемисла Отакара II, Короля Залізного і Золотого (Čestný odznak Přemysla Otakara II., krále železného a zlatého, 1 березня 2007, Чехія)[24][25]
- Військовий Хрест заслуг (Meritorious Service Cross – Military Division, 13 квітня 2011, Канада, посмертно)[26]
- Медаль Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН за участь у місії UNEF II
- Медаль Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН за участь у місії UNDOF
- Медаль Асоціації ветеранів миротворчих операцій ООН UNIKOM
Приватне життя
ред.Був одружений (дружина Люцина) та мав двох дітей (Міхал та Катажина)[11][27]. Вільно володів англійською мовою, знав російську та французьку мови. Цікавився історією, аналоговою фотографією та тенісом. Разом з Кшиштофом Пашковським написав книгу під назвою «Міжнародні миротворчі операції в оборонній доктрині Республіки Польща» (пол. Międzynarodowe operacje pokojowe w doktrynie obronnej Rzeczypospolitej Polskiej, 1999).
Примітки
ред.- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Komunikat Nr 152/VI kad. sejm.gov.pl. 10 квітня 2010. Процитовано 10 квітня 2010.
- ↑ M.P. z 2006 r. nr 19, poz. 204
- ↑ Uroczystości pogrzebowe gen. Franciszka Gągora. interia.gov.pl. 21 kwietnia 2010. Процитовано 21 kwietnia 2010.
- ↑ M.P. z 2003 r. nr 42, poz. 610
- ↑ M.P. z 2006 r. nr 19, poz. 203
- ↑ M.P. z 2006 r. nr 37, poz. 413 – pkt 1.
- ↑ Uroczystości pogrzebowe śp. generała Franciszka Gągora. wojsko-polskie.pl. 21 kwietnia 2010. Процитовано 13 grudnia 2010.
- ↑ Żołnierska pamięć. sgwp.wp.mil.pl. 17 sierpnia 2010. Процитовано 13 grudnia 2010.
- ↑ Generał Franciszek Gągor patronem Zespołu Szkół w Koniuszowej. sgwp.wp.mil.pl. 4 września 2011. Процитовано 8 września 2011.
- ↑ а б Pamięci generała Gągora. wat.edu.pl. 11 października 2011. Процитовано 20 stycznia 2012.
- ↑ Odznaka rozpoznawcza w 93. rocznicę odrodzenia Sztabu Generalnego Wojska Polskiego. sgwp.wp.mil.pl. 25 października 2011. Процитовано 26 października 2011.
- ↑ Nadanie sali AON imienia generała Franciszka Gągora. wp.mil.pl. 27 kwietnia 2012. Процитовано 27 kwietnia 2012.
- ↑ Przyjęcie przez Związek imienia Generała Franciszka Gągora. zwir.org.pl. Процитовано 14 серпня 2015.
- ↑ Uroczystości w Koniuszowej. sgwp.wp.mil.pl. 11 września 2012. Процитовано 13 kwietnia 2015.
- ↑ Odsłonięcie popiersia gen. Franciszka Gągora - pierwszego i jedynego szefa Sztabu Generalnego, który nie skończył szkoły sowieckiej (пол.). wpolityce.pl. 12 серпня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
- ↑ III Rajd im. gen. Franciszka Gągora. dts24.pl. 10 września 2014. Процитовано 13 kwietnia 2015.
- ↑ M.P. z 2010 r. nr 40, poz. 587
- ↑ M.P. z 2006 r. nr 1, poz. 9
- ↑ M.P. z 1998 r. nr 25, poz. 369
- ↑ Szef SG WP odznaczony medalem Legii Honorowej [dostęp 17 kwietnia 2010].
- ↑ Chairman Confers ‘Full Honors,’ Military Award on Polish Counterpart [dostęp 11 listopada 2010].
- ↑ Chancelaria das Ordens Honoríficas Portuguesas (PDF) (порт.). dre.pt. Процитовано 12 września 2010.
- ↑ Slavnostní ceremoniál na Vítkově (чес.). army.cz. 1 marca 2007. Процитовано 28 sierpnia 2010.
- ↑ gen. Gągor z czeskim odznaczeniem (drugi od prawej) – zdjęcie. army.cz. 1 marca 2007. Процитовано 28 sierpnia 2010.
- ↑ Kanadyjskie odznaczenie dla śp. gen. Franciszka Gągora. wp.mil.pl. 13 kwietnia 2011. Процитовано 13 kwietnia 2011.
- ↑ Wspomnienie o generale Franciszku Gągorze na stronie Gazety Wyborczej. wyborcza.pl. 11 kwietnia 2010. Процитовано 23 kwietnia 2013.