Франсіско де Паула де Бурбон

Франсіско де Паула Антоніо де Бурбон і Бурбон-Пармський (ісп. Francisco de Paula Antonio de Borbón y Borbón-Parma; 10 березня 1794, Королівський палац у Аранхуес — 13 серпня 1865, Мадрид) — іспанський інфант, герцог Кадіський, молодший син короля Карла IV і королеви Марії Луїзи. Дядько і одночасно свекор королеви Ізабелли II.

Франсіско де Паула де Бурбон
Francisco de Paula de Borbón.jpg
Ім'я при народженні ісп. Francisco de Paula Antonio de Borbón y Borbón-Parma
Народився 10 березня 1794(1794-03-10)[1][2][…]
Аранхуес, Мадрид, Іспанія
Помер 13 серпня 1865(1865-08-13)[1][2][3] (71 рік)
Мадрид, Іспанія
·колоректальний рак
Поховання Пантеон Інфантівd
Країна Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Іспанія
Місце проживання Palace of the infanta Carlotad[4]
Діяльність аристократ, політик
Знання мов іспанська і каталанська
Титул Герцог і інфант Іспаніїd
Посада chatelaine of Ampostad
Рід Бурбон-Анжуd
Батько Карл IV
Мати Марія Луїза Пармська
Брати, сестри Дон Карлос Маріа Ісідро де Бурбон, Фердинанд VII, Infanta María Amalia of Spaind, Maria Isabella of Spaind, Maria Luisa of Spain, Duchess of Luccad, Карлота Жоакіна Іспанська і Марія-Крістіна Бурбон-Сицілійська
У шлюбі з Луїза Карлота Бурбон-Сицилійська і Teresa Arredondo y Ramírez de Arellanod
Діти Франсіско де Асіз Бурбон, Infante Enrique of Spaind, Infanta Maria Cristina of Spaind, Амалія де Бурбон, Хосефіна Фернанда де Бурбон[2], Ізабелла Фернанда де Бурбон, Infanta Luisa Teresa of Spaind, Francisco de Asís Luis de Borbónd[2], Едуардо Феліпе Іспанськийd[2], Ricardo María de Arredondod, Infante Fernando Maria of Spaind і Марія Тереза Іспанськаd
Нагороди
Орден Золотого руна Commander of the Order of Santiago
Coat of Arms of Francisco de Paula, Infante of Spain.svg

Освіта молодого інфанта була перервана Іспансько-французькою війною. Вигнання 14-річного Франсіско спровокувало Мадридське повстання в травні 1808 року, яке було жорстоко придушене французькими військами. Протягом наступних десяти років він жив у вигнанні разом з батьками спочатку в Марселі, а потім — в Римі. У 1818 році Франсіско де Паула повернувся в Іспанію, де йому було дано безліч почестей і привілеїв з боку брата, короля Фердинанда VII. Цікавився художньою діяльністю, практикувався в якості художника і співака.

У 1819 році одружився зі своєю племінницею принцесою Луїзою Карлотою, старшою дочкою своєї сестри Марії Ізабелли. У пари народилося одинадцять дітей, які активно втручалися в політичне життя Іспанії. Луїза Карлота зіграла важливу роль, щоб іспанський престол дістався королеві Ізабеллі II, яка доводилася їй невісткою. У період регентства королеви Ізабелли II, Франсіско де Асіз був виключений з уряду королевою Марією Крістіною Бурбон-Сицилійською. Він і його дружина стали в опозицію до лібералів і були змушені покинути Іспанію, переїхавши до Франції в 1838 році. В Іспанію вони повернулися за наступника Марії Крістіни в якості регента Бальдомеро Еспартеро. Замішані в змові проти нього, вони були змушені відправитися знову в вигнання. Після досягнення королевою Ізабеллою II повноліття вони змогли повернутися назад. Інфант з дружиною зосередили всі сили, щоб одружити свого сина Франсіска де Асіс на правлячій королеві. Луїза Карлота померла в 1844 році. У 1846 році їх син одружився з королевою. Після цього Франсіско де Паула став свекром королеві і займав чільне становище при дворі Ізабелли II. Однак, коли він спробував втрутитися в політику, то був знову висланий за кордон в 1849 році. У 1852 році, за згодою королеви вступив у другий шлюб (морганатичний), помер дванадцять років потому.

ПриміткиРедагувати