Французько-румунські відносини
Французько—румунські відносини — це двосторонні відносини між Францією та Румунією. Дипломатичні відносини між двома країнами розпочато в 1880, коли були відкриті взаємні легації, хоча контакти між країнами-попередниками Франції та Румунії тягнулися до середньовіччя.[1]
| Французько-румунські відносини | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Франція |
 Румунія | ||||
| |||||
Наразі у Бухаресті розташоване французьке посольство та три почесні консульства (у Крайові, Констанці та Брашові). Румунія має посольство в Парижі, три генеральні консульства (у Ліоні, Марселі та Страсбурзі) та чотири почесні консульства (у Нанті, Бордо, Ніцці та Бресті).
Обидві країни є повноправними членами НАТО та Європейського Союзу. З 1993 року Румунія є членом Франкофонії.
Історія ред.
20 століття ред.
Зовнішня політика Франції у 1920-1930-х мала на меті побудувати військові союзи з малими країнами Східної Європи, щоб протистояти загрозі німецьких атак. Париж розглядав Румунію як ідеального партнера в цій діяльності, особливо в 1926—1939 роках. Під час Другої світової війни альянс зазнав краху. Румунія була спочатку нейтральною, а потім після того, як Німеччина перемогла Францію в 1940, вона націлилася на дружбу з Німеччиною. Основний інструмент, який Франція використовувала, — це продаж зброї для зміцнення Румунії та забезпечення її прихильності. Французькі військові обіцянки були невиразними, і їм не довіряли після продажу Чехословаччини в Мюнхені в 1938 р.
До 1938 французам потрібна була вся зброя, яку вона могла виготовити. Тим часом Німеччина була готова будувати міцні економічні зв'язки. У 1938-39 рр. Франція доклала максимум зусиль для гарантування румунських кордонів, оскільки розраховувала на те, що Німеччині потрібна румунська нафта, але Румунія вирішила, що війна з Німеччиною буде безнадійною, і тому вона більш прихильно ставилася до Берліна.
Компанії ред.
У 1976—1994 роках французький автовиробник Citroën намагався отримати прибуток спільним підприємством соціалістично-капіталістичного характеру. Він побудував Citroën Axel для західних ринків, в той час як фірму Oltcit в Румунії. Румунія шукала сучасних технологій для зміцнення свого слабкого промислового сектору. Citroën хотів, щоб периферійні виробничі центри з меншою заробітною платою знизили виробничі витрати та вийшли на нові ринки. Зрештою, це підприємство було дорогим провалом з кількох причин. Лінії поставок часто переривались, тому виробництво продукції не виправдало очікувань. Румунські фабрики не змогли виготовити бездоганну машину або виконати терміни доставки.[2]
Французька багатонаціональна банківська компанія Société Générale придбала основний пакет румунського банку Banca Română pentru Dezvoltare в 1999 році і перейменувала його в BRD — Groupe Société Générale . Це третій за величиною банк Румунії за загальними активами та часткою на ринку.[3]
Французька будівельна компанія Colas Group працювала на румунській ділянці автомагістралі A2 між Чернаводе та Медгіддією у період з березня 2009 р. по квітень 2011 р., коли контракт було розірвано Національною компанією автомобільних доріг та національних доріг Румунії через низькі результати роботи французької компанії.[4]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ History of Franco-Romanian relations-Romanian Embassy in France. Paris.mae.ro. Процитовано 10 червня 2011.
- ↑ Gatejel, 2017.
- ↑ Claudia Medrega (2 липня 2018). Top 10 cele mai mari bănci din România în 2017: primii zece jucători controlează 83% din activele totale [Top 10 largest banks in Romania in 2017: the first ten players have control of 83% of the total assets] (Romanian) . Ziarul Financiar. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Claudia Pirvoiu (11 квітня 2011). CNADNR a lasat tronsonul de autostrada Cernavoda-Medgidia fara constructor [CNADNR has left the Cernavoda-Medgidia section without constructor]. HotNews.ro. Процитовано 12 серпня 2018.
Література ред.
- Боуд, Гевін. «Де Голль, Чаушеску і травень 1968 року.» Комунізм ХХ століття 3.3 (2011): 131—147.
- Гатежель, Люмініта. «Соціалістично-капіталістичне спільне підприємство: Citroën у Румунії протягом 1980-х». Журнал історії транспорту 38.1 (2017): 70-87.
- Хойсінгтон-молодший, Вільям А. «Боротьба за економічний вплив у Південно-Східній Європі: французька невдача в Румунії, 1940 р.» Журнал новітньої історії 43.3 (1971): 468—482. онлайн
- Джексон, Пітер. «Франція та гарантія Румунії, квітень 1939 р.» Розвідка та національна безпека 10.2 (1995): 242—272.
- Томас, Мартін. «Для озброєння союзника: продаж французької зброї в Румунію, 1926—1940 рр.» Журнал стратегічних досліджень 19.2 (1996): 231—259.
- Торрі, Гленн Е. Анрі Матіас Бертело: Солдат Франції, захисник Румунії (Histria Books, 2001).