Франсіско де Паула де Бурбон

Франсіско де Паула Антоніо де Бурбон і Бурбон-Пармський (ісп. Francisco de Paula Antonio de Borbón y Borbón-Parma; 10 березня 1794, Королівський палац у Аранхуес — 13 серпня 1865, Мадрид) — іспанський інфант, молодший син короля Карла IV і королеви Марії Луїзи. Дядько і одночасно свекор королеви Ізабелли II.

Франсіско де Паула де Бурбон
Francisco de Paula de Borbón.jpg
Ім'я при народженні ісп. Francisco de Paula Antonio de Borbón y Borbón-Parma
Народився 10 березня 1794(1794-03-10)[1][2][…]
Аранхуес, Мадрид, Іспанія
Помер 13 серпня 1865(1865-08-13)[1][2][3] (71 рік)
Мадрид, Іспанія
·колоректальний рак
Поховання Пантеон Інфантівd
Країна Flag of Spain (1785–1873, 1875–1931).svg Іспанія
Діяльність аристократ
Знання мов іспанська і каталанська
Титул Герцог і інфант Іспаніїd
Посада chatelaine of Ampostad
Рід Бурбон-Анжуd
Батько Карл IV
Мати Марія Луїза Пармська
Брати, сестри Дон Карлос Маріа Ісідро де Бурбон, Фердинанд VII, Infanta María Amalia of Spaind, Maria Isabella of Spaind, Maria Luisa of Spain, Duchess of Luccad, Карлота Жоакіна Іспанська і Марія-Крістіна Бурбон-Сицілійська
У шлюбі з Луїза Карлота Бурбон-Сицилійська
Діти Франсіско де Асіз Бурбон, Infante Enrique of Spaind, Infanta Maria Cristina of Spaind, Амалія де Бурбон, Хосефіна Фернанда де Бурбон[2], Ізабелла Фернанда де Бурбон, Infanta Luisa Teresa of Spaind, Francisco de Asís Luis de Borbónd[2], Едуардо Феліпе Іспанськийd[2], Ricardo María de Arredondod, Infante Fernando Maria of Spaind і Марія Тереза Іспанськаd
Нагороди
Commander of the Order of Santiago Орден Золотого руна
Coat of Arms of Francisco de Paula, Infante of Spain.svg

Освіта молодого інфанта була перервана Іспансько-французькою війною. Вигнання 14-річного Фраціско спровокувало Мадридське повстання в травні 1808 року, яке було жорстоко придушене французькими військами. Протягом наступних десяти років він жив у вигнанні разом з батьками спочатку в Марселі, а потім — в Римі. У 1818 році Франсіско де Паула повернувся в Іспанію, де йому було дано безліч почестей і привілеїв з боку брата, короля Фердінанд VII. Цікавився художньою діяльністю, практикувався в якості художника і співака.

У 1819 році одружився зі своєю племінницею принцесою Луїзою Карлотою, старшою дочкою своєї сестри Марії Ізабелли. У пари народилося одинадцять дітей, які активно втручалися в політичне життя Іспанії. Луїза Карлота зіграла важливу роль, що б іспанський престол дістався королеві Ізабеллі II, яка припадала їй невісткою. У період регентства королеви Ізабелли II, Франсіско де Асіз був виключений з уряду королевою Марією Крістіною Бурбон-Сицилійською. Він і його дружина стали в опозицію до лібералів і були змушені покинути Іспанію, переїхавши до Франції в 1838 році. В Іспанії вони повернулися за наступника Марії Христини як регент Бальдомеро Еспартеро. Замішані в змові простивши нього, вони були змушені відправитися знову в вигнання. Після досягнення королевою Ізабеллою II повноліття вони змогли повернутися назад. Інфант з дружиною зосередили всі сили, щоб одружити свого сина Франсіско де Асіс на правлячої королеви. Луїза Карлота померла в 1844 році. У 1846 році їх син одружився з королевою. Після цього Франсіско де Паула став свекром королеві і займав чільне становище при дворі королеви Ізабелли II. Однак, коли він спробував втрутитися в політику, то був знову засланий за кордон в 1849 році. У 1852 році, за згодою королеви вступив у другий шлюб, помер дванадцять років потому.

ПриміткиРедагувати