Франсіско Хав'єр Венегас

Франсіско Хав'єр Венегас де Саведра-і-Родрігес де Аренсана, маркіз де ла Реюньйон і де ла Нуева Іспанія (ісп. Francisco Xavier Venegas de Savedra y Rodríguez de Arenzana; 2 грудня 1754 — 18 лютого 1838) — іспанський генерал і колоніальний чиновник, віце-король Нової Іспанії в 1810—1813 роках та Нової Гранади 1810 року.

Франсіско Хав'єр Венегас
Francisco Xavier Venegas.jpg
Прапор
15-й Віце-король Нової Гранади
1810
Попередник: Антоніо Хосе Амар-і-Борбон
Наступник: Беніто Перес Бріто
 
Народження: 1760[1][2][…]
Сафра, Бадахос, Естремадура, Іспанія
Смерть: 1838[1][2][…]
Мадрид, Іспанія
Країна: Іспанія
Автограф: Firma de Francisco Javier de Venegas.svg

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Служив у королівській армії, отримавши звання підполковника. Перед самим початком війни проти Наполеона вийшов у відставку, але знову був призваний до лав збройних сил. Брав участь у багатьох битвах і невдовзі очолив Ламанчську армію. Втім після нищівної поразки влітку 1809 року був усунутий від командування та призначений на посаду військового губернатора Кадіса. На початку 1810 року туди ж відступив Хосе Марія де ла Куева з рештками іспанського війська, що призвело до суперечок між двома генералами в питаннях старшинства. Щоб розв'язати проблему, Кадісська хунта призначила де ла Куеву командувачем у Кадісі, а Венегас став віце-королем Нової Іспанії. Одночасно він мав узяти під своє керівництво й Нову Гранаду, в якій саме почались революційні виступи, втім до Санта-Фе Венегас так і не потрапив.

28 серпня 1810 року новий віце-король прибув до Веракруса й 13 вересня офіційно вступив на посаду в Мехіко. Одним з перших своїх указів він призупинив стягнення податків з індіанців і мулатів. Лише за кілька днів Мігель Ідальго підбурив у Мексиці антиіспанське повстання. Венегас одразу ж висунув на придушення заворушень усю армію, в тому числі й столичний гарнізон. До літа 1811 року Венегасу вдалось розбити основні сили повстанців і схопити їхніх лідерів, але невдовзі виступи охопили всю Нову Іспанію, й боротьба отримала нових вождів.

18 березня 1812 року Кадіські кортеси ухвалили конституцію, наказавши оприлюднити її у всіх іспанських володіннях. Будучи прибічником абсолютизму, Венегас затримав її публікацію в Новій Іспанії на 24 дні, а потім запровадив стан облоги в Мехіко, заборонивши свободу друку та зборів.

Кадіська хунта вважала, що дії Венегаса перешкоджають умиротворенню країни, натомість проіспанська партія в Новій Іспанії вважала, що віце-король надто м'який відносно заколотників. Зрештою 16 вересня 1812 року Венегас був усунутий від посади віце-короля, однак те рішення було впроваджено лише 4 березня 1813 року, коли новим віце-королем став генерал Кальєха.

Після того Венегас негайно повернувся до Іспанії, де король Фернандо VII надав йому титули маркіза де ла Реюньйон і де Ла Нуева Іспанія. 1818 року він отримав пост генерал-капітана Галісії. В 1834—1836 роках Венегас був членом верхньої палати іспанського парламенту.

Помер 1838 року в Мадриді.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Swartz A. Open Library — 2007.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Faceted Application of Subject Terminology

ЛітератураРедагувати

  • "Venegas de Saavedra, Francisco Javier, " Enciclopedia de México, v. 14. Mexico City: 1988
  • García Puron, Manuel, México y sus gobernantes, v. 1. Mexico City: Joaquín Porrua, 1984
  • Orozco L., Fernando, Fechas Históricas de México. Mexico City: Panorama Editorial, 1988, ISBN 968-38-0046-7
  • Orozco Linares, Fernando, Gobernantes de México. Mexico City: Panorama Editorial, 1985, ISBN 968-38-0260-5
  • Anna, Timothy E. (1978). The Fall of Royal Government in Mexico City. Lincoln: University of Nebraska Press. ISBN 0-8032-0957-6. 
  • Archer, Christon I. (1989). La Causa Buena: The Counterinsurgency Army of New Spain and the Ten Years' War. У Jaime E. Rodríguez O. The Independence of Mexico and the Creation of the New Nation. UCLA Latin American Studies. Los Angeles: UCLA Latin American Center Publications. ISBN 978-0-87903-070-4. 
  • Archer, Christon I. (2003). Years of Decision: Félix Calleja and the Strategy to End the Revolution of New Spain. The Birth of Modern Mexico. Willmington, Delaware: SR Books. ISBN 0-8420-5126-0. 
  • Hamill, Hugh M. (1966). The Hidalgo Revolt: Prelude to Mexican Independence. Gainesville: University of Florida Press. 
  • Hamnett, Brian R. (1986). Roots of Insurgency: Mexican Regions, 1750–1824. Cambridge University Press. ISBN 978-0521-32148-8. 
  • Timmons, Wilbert H. (1963). Morelos: Priest, Soldier, Statesman of Mexico. El Paso: Texas Western College Press. 

ПосиланняРедагувати