Франсуа Мансар
Франсуа́ Манса́р (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598, Париж — 23 вересня 1666), Париж — французький архітектор XVII століття. Представник французького бароко.
Франсуа Мансар | |
---|---|
Francois Mansard фр. François Mansart | |
Мансар на подвійному портреті пензля Ф.де Шампеня | |
Народження | 13 січня 1598 |
Смерть | 23 вересня 1666 (68 років) |
Країна | Франція |
Вчителі | Соломон де Бросс |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Париж, Ренн, Тулуза, Блуа |
Архітектурний стиль | Класицизм XVII століття |
Найважливіші споруди | фасад церкви фельянів у Парижі, замок Бальруа, (Блуа (замок), добудови), палац Мезон-Лафіт, добудови в монастирі Валь де Грас |
Нереалізовані проєкти | реконструкція королівського палацу Лувр, нова каплиця абатства Сен-Дені (мавзолею королівських родин Франції) |
Учні | Жуль Ардуен-Мансар |
Франсуа Мансар у Вікісховищі |
Ранні роки
ред.Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа було 12 років. Мати одружилася вдруге з аптекарем.
Будівельна практика замість освіти
ред.У період 1612–1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором) в місті Ренн. У період 1618–1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.
Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац у Парижі.
Головні замовлення архітектора
ред.Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).
Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Людовика XIII. І деякий час він працював у його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо був знайдений ліпший варіант за попередній і вже не відповідав його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.
Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проекти і будівельні роботи.
Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.
Особливістю будівництва Франції XVII ст. був абсолютизм, могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши моці і влади, король Людовик XIV відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проектами. Будівництво продовжив архітектор Жак Лемерсьє.
Палац Мезон-Лафіт
ред.Більшість робіт Мансара безжально перебудували і сплюндрували. Зразком зрілої манери архітектора вважають палац Мезон-Лафіт (1642 — 1650 рр). До того ж він не був перебудованим пізніше. Заміський палац збудований для президента парламенту міста Париж Рене де Ланглея. У його плані літера П, але палац відкритий з усіх боків. Особливо виразні парковий і фасад на парадний двір. Службові приміщення розмістили на 1-му поверсі. Мансар зберіг високі дахи різної висоти, що вважалося досить красивим і доречним дощової пори. Палац доповнював стриманий, але елегантний сад бароко.
Вибрані твори
ред.- фасад церкви Фельянів, Париж
- замок в Бальруа для Гастона Орлеанського з 1626 р.
- перебудова середньовічного замку Блуа з 1635 р.
- готель де Тулуз, Париж
- палац Мазаріні, Париж
- палац Мезон-Лафіт для Рене де Ланглей
- церква абатства Валь де Грас, Париж з 1640-х рр.
Галерея
ред.-
Замок Блуа. Барокове крило Гастона Орлеанського, прибудоване Мансаром
-
Фасад церкви Валь де Грас, Париж.
-
Палац Мезон - Лафіт.
-
Фасад готелю де Тулуз у минулому
Див. також
ред.Джерела
ред.- Anthony Blunt: François Mansart and the Origins of French Classical Architecture. Somerset Publications, New York 1941.
- Allan Braham, Peter Smith: François Mansart. Zwemmer, London 1973, ISBN 0-302-02251-1 (Studies in architecture. Nr. 13).