Франсуа Коппе

|ширина= |опис зображення= |вікісховище=

Франсуа Коппе
фр. François Édouard Joachim Coppée
Ім'я при народженні	англ. François Édouard Joachim Coppée
Народився	26 січня 1842(1842-01-26) Париж, Франція
Помер	23 травня 1908(1908-05-23) (66 років) Париж, Франція ·інфекційне захворювання
Поховання	цвинтар Монпарнас
Громадянство	Франція
Діяльність	поет, прозаїк, драматург
Alma mater	Ліцей Сент-Луї
Мова творів	французька
Роки активності	1866 — 1908
Напрямок	поезія, драматургія
Членство	Французька академія, Ліга французької батьківщиниd, Société Centrale de Sauvetage des Naufragésd, Académie des sciences, arts et belles-lettres de Caend, Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd і Société historique et archéologique de l'Essonne et du Hurepoixd
Конфесія	католицтво
Брати, сестри	Annette Coppeed
Автограф
Нагороди	Prix Émile Augierd (1895) Vitet Prized (1876) Монтіонівська премія (1872) Prix Lambertd (1869)
Франсуа Коппе у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Франсуа Коппе (повне ім'я Франсуа Едуард Жоашен Коппе, фр. François Édouard Joachim Coppée 26 січня 1842, Париж, Франція — 23 травня 1908, Париж, Франція) — французький поет, драматург і прозаїк, представник літературної школи «Парнас». Католик. Один із засновників націоналістичної організації Ligue de la patrie française.

Член Французької академії.

Життя

Після навчання в ліцеї Сен-Луї служив чиновником у військовому міністерстві. Почав писати вірші, приєднавшись до групи парнасців, хоча згодом творчість Коппе пішла иншим естетичним шляхом.

Перша збірка віршів Франсуа Коппе «Релікварій» (Reliquaire, 1866) зустріла схвальні відгуки у пресі.

1869 вперше дебютував п'єсою «Перехожий» (Le Passant) як драматург; автор популярних віршованих драм, що присвячені французько-пруській війні: «Роби те, що повинен» (Fais ce que dois, 1871), «Скарби позбавлення» (Les bijoux de la délivrance, 1871).

Коппе створив низку драм на історичну тематику: «Якобіти» (Les jacobites, 1885) та ін.

У другій половині життя Коппе вже повністю усвідомив себе не як поет, а драматург, новеліст і громадський діяч.

1878 призначений архівістом Комеді Франсез, згодом обраний до Французької академії (1884).

1888 Коппе став кавалером Орденом Почесного легіону.

В останні роки життя Коппе повернувся до цінностей католицької церкви, приєднався до руху французьких націоналістів (в 1899 — 1902 очолював організацію «Ліга французької вітчизни»).

Творчість

Коппе був одним з найпопулярніших і широко відомих поетів свого часу, але незабаром його творчість стала предметом насмішок і пародій «проклятих поетів» (Верлена, Рембо, Кро), які доклали багато зусиль для компрометації його творчості та громадської позиції.

Його вірші часом позначені менторським патріотизмом, увагою до повсякденності, почуттів простої людини. Численні вірші, що відрізняються характерною для парнасців музичністю, чіткістю композиції і експресивністю, увійшли до репертуару читців-декляматорів.

На його вірші композитори-сучасники писали окремі твори (Деліб, Массне, Сен-Санс, Шамінад), зокрема його вірш Я гірко нарікав у пустелі покладений на музику.

Переклади українською

Твори Франсуа Коппе перекладали українською мовою Марія Грушевська та Григорій Кочур.

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франсуа Коппе
• Твори Коппе на сайті "Проєкт Гутенберг"(англ.)(фр.)