Франкфурт Мойсей Ізраїльович
Мойсе́й Ізра́їльович Фра́нкфурт (* 1908, містечко Сатанів, нині смт Городоцького району Хмельницької області — † ?) — український нефролог, фундатор нефрології в Донбасі. Доктор медичних наук (1962). Професор (1963).
| Франкфурт Мойсей Ізраїльович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1908 Сатанів |
| Помер | невідомо |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Науковий ступінь | Доктор медичних наук |
| Науковий керівник | Микола Стражеско |
| Відомі учні | Яків Оберемченко |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
     |
Біографія ред.
Народився у Сатанові [1]. Молодший брат доктора медичних наук Олександра Франкфурта. Учень академіка Миколи Стражеска. 1962 року захистив докторську дисертацію «Дифузний нефрит у клініці та експерименті» [2]. 1963 року надано звання професора. Був членом КПРС (від 1944 року).
До війни працював лікарем у Вінниці, був асистентом на кафедрі терапії Вінницького медичного інституту (нині Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова). Професор Юрій Мостовий, розповідаючи про роботу кафедри терапії у 1936—1941 роках, зазначає: «Кафедра базувалася в обласній лікарні ім. М. І. Пирогова. Завідував кафедрою професор Борис Соломонович Шкляр. Це був період становлення і одночасно період творчого злету кафедри. Асистентами працювали досвідчені практичні лікарі, чиї прізвища добре знали в місті — В. Е. Галавський, В. М. Кутілек, М. М. Лагун, М. І. Франкфурт, Б. Л. Френкель, С. П. Шинкар. Всі як один ерудити, що зналися не тільки в медицині, але й в літературі, мистецтві, музиці. Саме вони з молодим, енергійним професором стають ініціаторами проведення обласних, міських, районних лікарняних конференцій. Вони організовують велетенську просвітню роботу серед населення, вони згуртовують навколо себе медичну громадськість міста» [3].
1932 року закінчив Київський медичний інститут (нині Національний медичний університет імені Олександра Богомольця) і працював у ньому до 1951 року асистентом, доцентом. Харитон Берман згадував: «Навчаючись у Київському медичному інституті, я перебував у дружніх відносинах з доцентом цього інституту Мойсеєм Франкфуртом, попри те, що він був старший за мене на багато років. Нас з ним об'єднувала любов до рідної мови їдиш. Ми завжди, коли дозволяли обставини, могли годинами розмовляти на їдиш про єврейську культуру й літературу. У молодості професор Мойсей Франкфурт був затятим прихильником поалей-ціоністів. Він був особисто знайомий з Бером Бороховим і був його великим шанувальником. До 1963 року, коли могила його ще перебувала на Лук'янівському кладовищі Києва, ми з Франкфуртом в місяці елул приходили і клали камінчик на могилу великого єврейського вождя, світлої особистості Бера Борохова» [4].
Від 1951 року працював у Донецькому медичному інституті (нині Донецький національний медичний університет імені Максима Горького). Завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб у 1951—1976 роках. Розробив навчальні програми з пропедевтики внутрішніх хвороб для студентів педіатричного і медико-профілактичного (санітарно-гігієнічного) факультетів. Автор чотирьох навчальних посібників, організатор біохімічної кафедральної лабораторії. Читав курс «Діагностика та терапія внутрішніх хвороб».
Серед учнів — доктор медичних наук Яків Оберемченко, який очолював кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб після свого вчителя (у 1976—1991 роках).
Обирався заступником голови Донецького обласного терапевтичного товариства, головою Донецького обласного кардіоревматологічного комітету.
Нагороди ред.
Нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни першого та другого ступеня, Червоної Зірки, медаллю «За бойові заслуги».
Праці ред.
Автор понад 40 друкованих праць, зокрема монографій «Ліпоїдний нефроз» (Київ, 1947; під редакцією та з передмовою академіка Миколи Стражеска) і «Морфологія дифузного нефриту» (Донецьк, 1958), розділів у Радянській медичній енциклопедії «Азотемія» та «Протеїнемія».
Основна праця:
- Франкфурт М. И. Морфология диффузного нефрита. — Сталино, 1958.
У цій монографії учений не тільки детально описав морфологію дифузного нефриту, але й провів клініко-анатомічний аналіз захворювання на різних етапах його розвитку.
Примітки ред.
- ↑ Степенко О. Д. Сатанів // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 209.
- ↑ Франкфурт М. И. Диффузный нефрит в клинике и эксперименте. Автореф. дисс. докт. — Харьков, 1962.
- ↑ Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова. Історія створення кафедри[недоступне посилання]
- ↑ Берман Харитон. Светлая личность Бера Борохова. Последние дни его жизни в Киеве. К 85-летию со дня смерти // Народ мой. — 2002. — № 21 (290). — 14 ноября. Архів оригіналу за 18 травня 2005. Процитовано 17 березня 2010.
Література ред.
- Франкфурт Мойсей Ізраїльович // Учені вузів Української РСР: Довідник. — К.: Видавництво Київського університету, 1968. — С. 445.
Посилання ред.
- Донецький національний медичний університет імені Максима Горького. Кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб
- Тарас Никула. Українська нефрологія: науковий поступ упродовж сторіч
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |