Франко Тарас Іванович

український письменник, перекладач

Тара́с Іва́нович Франко́ (9 березня 1889, Львів — 13 листопада 1971, Київ) — український письменник, педагог. Член Спілки письменників СРСР. Син Івана Франка та Ольги Франко (Хоружинської), брат Андрія Франка, Петра Франка та Анни Ключко (Франко).

Тарас Іванович Франко
Тарас Франко.jpg
Тарас Франко, 1936 р.
Народився 9 березня 1889(1889-03-09)
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 13 листопада 1971(1971-11-13) (82 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРFlag of Poland.svg Друга Польська РеспублікаСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Батько Франко Іван Якович
Мати Франко Ольга Федорівна
Діти Франко Зиновія Тарасівна

S:  Роботи у  Вікіджерелах

ЖиттєписРедагувати

Народився 9 березня 1889 року у Львові.

Навчався в Українській академічній гімназії, після закінчення якої студіював філологію на філософському факультеті Львівського університету. Студентом перекладав твори грецьких і латинських письменників, писав вірші, які опублікував під спільним заголовком «Старе і нове вино». Для поглиблення знань поїхав на рік до Віденського університету. Після закінчення Львівського університету учителював у місцевій гімназії. Під час Першої світової війни мобілізований Т. Франко захворів на тиф. Одужавши, поїхав у відрядження в підрозділ зв'язку на російсько-австрійський фронт.

Згодом вступив до Легіону Січових Стрільців Української Галицької Армії (УГА), в якому воював його молодший брат Петро. У 1919 р. у складі УГА опинився за Збручем.

Навесні 1920 р. потрапив у Кожухівський більшовицький концентраційний табір.

Достоту невідомо, коли вирвався на волю.

Згодом повернувся до Львова, де також учителював (перед тим учителював в Одесі). Написав велику наукову розвідку про твір Івана Франка «Лис Микита».

 
Т. Франко та З. Франко з родиною (Київ, 1960-ті роки)

У 1939 році переїхав жити до Станіславова, де перебував до 1945 року[1]. Спочатку викладав російську мову і літературу в гімназії, після вторгнення нацистської Німеччини викладав німецьку мову в Станіславській торговельній гімназії. Пізніше, із приходом радянської влади, знову викладав російську мову і літературу. Там він проживав разом із своєю сім'єю — дружиною Катериною, дочками Зіновією та Дарією і сином Роландом в будинку, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95.

З 1945 викладав класичну філологію у Львівському університеті; кандидатська праця: «Іван Франко і Борислав» (1953). У 19471949 роках був директором Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові[2].

Був професором фізкультури («руханки») в Українській Академічній Гімназії, завзятим спортовцем та пропагандистом спорту серед молоді Львова[3].

У 19501963 роках — співробітник Інституту літератури АН УРСР.

 
Могила Тараса Франка

Помер 13 листопада 1971 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

ТворчістьРедагувати

Починаючи з 1913 окремими виданнями вийшло дев'ять книжок Т. Франка, серед яких особливу цінність становлять його спогади «Про батька» (1956)[4].

Тарас Франко — автор оригінальних віршів і переспівів, переважно римських і грецьких поетів; написав «Нариси історії римської літератури» (1921), збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965)[4].

Як франкознавець брав участь у підготові 20 томів творів Івана Франка; книги «Про батька. Статті, спогади, оповідання» (1956). Автор оригінальних віршів і переспівів, головним чином з римських і грецьких поетів; підручник «Нариси історії римської літератури» (1921); збірки гуморесок «Вздовж і впоперек» (1965).

У нарисі «По той бік добра і зла»[5] Тарас Франко наводив шокуючі факти, що розкривали реальні обставини соціалістичного «господарювання» в Україні.

Найповніше зібрання творів Тараса Франка — «Вибране» у 2-х томах; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз (Івано-Франківськ, 2015).

У 2019 році за сприяння Міжнародного фонду Івана Франка було видано збірку спогадів Тараса Франка «Як Франко з синами спорив»[6]

Вшанування пам'ятіРедагувати

На будинку, де він жив, що знаходиться на початку алеї парку імені Т. Шевченка за адресою вул. Шевченка, 95 у місті Івано-Франківськ йому встановлено меморіальну дошку.

У 2016 році, в Києві, за ініціативи Роланда Франка було відкрито меморіальну квартиру-музей родини Івана Франка, у приміщенні, куди в 1950 році радянська влада насильно переселила родину другого сина Івана Франка зі Львова.[7] До 130-річчя від дня народження Тараса Франка було відкрито експозицію «Загартований Франковий сокіл»[8]

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Діда Роман. «Алеями міського парку». — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. с. 36
  2. Бонь В. Л. 60 років Львівському літературно-меморіальному музею Івана Франка // Галицька брама. — № 10 (70), 2000. — С. 4.
  3. Земля для Івана Франка («Високий Замок», 15 жовтня 2008). Архів оригіналу за 29 березня 2018. Процитовано 15 жовтня 2008. 
  4. а б Франко Тарас Іванович. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. 
  5. По той бік добра і зла: репортаж із більшовицького пекла. Історична правда. Процитовано 2020-09-19. 
  6. У Києві презентували збірку невиданих спогадів сина Івана Франка // «Дзеркало тижня», 14 листопада 2019
  7. Музей сім'ї українолюбів: про Івана Франка нерадянського і його визначну родину // «24 канал», 27 листопада 2016
  8. Творець невивчених енциклопедій // «День», 15 березня 2019

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
  • Жадько В. Некрополь на Байковій горі.— К., 2008. — С. 89, 90, 267.
  • Жадько В. У пам'яті Києва. — К., 2007. — С.403.
  • Тарас Франко. Вибране / Тарас Франко ; упорядники Євген Баран, Наталя Тихолоз. — Т. 1. — Івано-Франківськ : Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 964 с.; Т. 2. — Івано-Франківськ : Видавець Сеньків М. Я., 2015. — 760 с.
  • Тихолоз Н. Листи Ольги Франко до синів Андрія і Тараса Франків // Дзвін. — 2009. — № 8. — С. 114—120.
  • Тихолоз Н. Листи Тараса Франка до Олекси Коваленка // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 198—205.
  • Тихолоз Н. Листи Тараса Франка до Ольги Франко // Іван Франко: Тексти. Факти. Інтерпретації: Збірник наукових праць. — Київ; Львів, 2011. — Випуск І: Огляди. Твори. Листування. Спогади. Бібліографія. — С. 373—376.
  • Тихолоз Н. Між батьком та сином (Олекса Коваленко, Іван і Тарас Франки: дискурс взаємин) // Сіверянський літопис. — 2009. — № 2–3. — С. 183—191.
  • Тихолоз Н. Причинки до історії взаємин Івана і Тараса Франків з Олексою Коваленком // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2009. — Т. 257: Праці філологічної секції. — С. 623—651. [1]
  • Тихолоз Н. Тарас Франко про батька: без купюр // Франкознавчі студії. — Дрогобич : Коло, 2012. — Випуск п'ятий. — С. 503—525.
  • Франко Тарас Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.6:Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 562.

ПосиланняРедагувати