Відкрити головне меню

Принцип роботиРедагувати

Коли фотон, що має достатню енергію, потрапляє на фотодіод, в останньому відбувається внутрішній фотоефект: фотон збуджує електрон з матеріалу діода, таким чином створюючи пару носіїв заряду: вільний електрон і позитивно заряджену дірку. Якщо поглинання відбувається в області збіднення напівпровідника, ці нові носії виносяться з області її власним електричним полем. Завдяки цьому дірки рухаються до анода, а електрони до катода, і виникає фотострум. Струм фотодіода як діода визначається струмом неосновних носіїв (дрейфовий струм).

Параметри та характеристикиРедагувати

Режими включенняРедагувати

 
Схематичне позначення фотодіода

Фотодіод може працювати в двох режимах:

  • фотогальванічний (також: фотовентильний, генераторний, англ. photovoltaic mode) - без зовнішньої напруги
  • фотодіодний (також: діодний, англ. photoconductive mode) - із зовнішньою зворотною напругою

МодифікаціїРедагувати

p-i-n фотодіодРедагувати

Між p- та n- областями протилежних типів провідності додається середня i-область з ізолятора. Переваги:

  • є можливість забезпечення чутливості в довгохвильовій частині спектру за рахунок зміни ширини i-області
  • висока чутливість і швидкодія
  • мала робоча напруга

Недоліки:

  • технологічна складність отримання високої чистоти i-області

Фотодіод ШотткіРедагувати

Структура "метал - напівпровідник" (див. Ефект Шотткі).

Лавинний фотодіодРедагувати

Використовується контрольований лавинний пробій (при значно великих зворотних напругах).

Фотодіод з гетероструктуроюРедагувати

Переваги фотодіодівРедагувати

  • простота технології виготовлення і структур
  • поєднання високої фоточутливості та швидкодії
  • малий опір бази
  • мала інерційність

ЗастосуванняРедагувати

Фотодіоди використовуються в побутових електронних пристроях, зокрема програвачах компакт-дисків, детектори диму, приймачах для пультів дистанційного управління. Фотодіоди часто використовуються для точного вимірювання інтенсивності світла в науці та промисловості.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Лебедева В. В. Экспериментальная оптика / В. В. Лебедева ; Физический факультет МГУ. — 4-е изд. — М., 2005. — С. 139—142. — 282 с.