Моральний формалізм (лат. Forma — зовнішній вигляд, зовнішній обрис) — різновид морального догматизму, що виявляється в способі виконання моральних вимог: у суто зовнішньому дотриманні заповідей і норм, у формальному виконанні обов'язку, коли людина не замислюється над соціальним значенням своїх вчинків, не усвідомлює дійсного сенсу своєї моральної діяльності або не здатна мотивувати її з точки зору потреб людини і суспільства.[1]

Виявляється у:[2]

  • бюрократизмі, віддані переваги букві закону на шкоду його духові, в буквальному дотриманні правил етикету обряду, ритуалу навіть у тих випадках, коли життєва ситуація робить їх безглуздими, комічними або драматичними;
  • невиправданій регламентації, вимогливості до дрібниць, дотриманні зовнішніх формальностей.

Формалістові притаманні численні моральні вади: бездушність, недоброзичливість, самовпевненість, черствість, нетерпимість, чванство, дріб'язковість, бундючність, духовна сліпота, схильність до хамства.[2]

Примітки ред.

  1. http://moralphilosophy.ru/pg/formalizm.htm (рос.)
  2. а б Тофтул М. Г. Франко І. Я. // Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. ISBN 978-966-485-156-2. — С. 370.

Посилання ред.