Фонетична поезія

Фонети́чна пое́зія є формою літературного (чи музичного) твору, в якому фонетичні аспекти людського мовлення (або певні аспекти мовної системи) висуваються на перший план як значущі одиниці. Це своєрідні «вірші без слів».

В українській літературі близькими до фонетичної поезії є Іван Іов, Микола Мірошниченко, Назар Гончар, Роман Садловський, Юрій Завадський, Володимир Білик, Василь Трубай, Микола Сорока, Анатолій Мойсієнко, Андрій Антоновський. Одними з зачинателів цього ґатунку поезії в українській літературі були Іван Величковський, Михайль Семенко, Ґео Шкурупій, Микола Вороний, Микола Бажан, Павло Тичина.

Зразки запису фонетичної поезії

Михайль Семенко

***

СТЕ КЛЮ

СКУЮ

УЮ

Ю

5. IV. 1914. Київ

Іван Іов

***

дюк рук ьник

одавел

нич віт сал

тігел

Юрій Завадський

РОЗВИТОК

гх гк гкґ

кш сш

лд лр зд

ст дт

дп бв бм