Фол останньої надії — спортивний термін, що означає умисне порушення правил на гравці, що має очевидну можливість забити гол (класичний приклад — порушення при виході віч-на-віч в футболі).

ФутболРедагувати

В офіційному тексті футбольних правил поняття «фол останньої надії» відсутнє, однак цей термін є дуже розповсюдженим як серед вболівальників і журналістів, так і серед безпосередніх учасників футбольного поєдинку. Використовуватися він почав з кінця 80-х — початку 90-х років XX століття[1]. В правилах же зазначено наступне (Правило 12):

Гравець має бути вилучений з поля з показом червоної картки у випадку, якщо він за допомогою порушення Правил позбавить суперника, що просувається до воріт, явної можливості забити гол.

Фолом останньої надії може також вважатися гра руками не воротарем, у випадку, якщо завдяки цьому футболіст вберіг свою команду від неминучого голу.

Окрім вилучення гравця, у відповідності до загальних правил, призначається штрафний чи пенальті, в залежності від зони поля, де відбулося порушення. Фол останньої надії — крайня міра у захисті своїх воріт і часом подібні дії можуть бути виправдані, однак гравець, що здійснює таке порушення, майже завжди залишає свою команду в меншості.

Знакові випадкиРедагувати

У чвертьфінальному матчі Чемпіонату світу 2010 між Уругваєм та Ганою нападник уругвайців Луїс Суарес ціною вилучення та пенальті зупинив м'яч на лінії своїх воріт на останніх хвилинах матчу. Гравець збірної Гани Асамоа Г'ян схибив з одинадцятиметрової позначки, завдяки чому уругвайцям вдалося перевести майже програний матч у серію післяматчевих пенальті, де вони виявилися сильнішими за своїх суперників.

БаскетболРедагувати

В баскетболі під «фолом останньої надії» мається на увазі порушення правил гравцем, що зупиняє швидкий прорив. Він порушує правила на гравці, що володіє м'ячем, між корзиною та яким немає жодного баскетболіста команди, що захищається. Такий фол розцінюється як навмисний (або «неспортивний» — офіційна назва), а постраждалий виконує два штрафні кидки, після чого його команда знову отримує право володіти м'ячем.

«Фол останньої надії» в баскетбольних правилах з'явився у 2008 році[2]. Метою його введення стала спроба посилити відповідальність за тактичні фоли та ситуації, у яких, відповідно до минулих редакцій правил, свисток діяв на користь порушника. Баскетболіст, що отримав протягом матчу два неспортивних зауваження автоматично відправляється до роздягальні до закінчення гри.

Найбільш спірним питанням у цій ситуації є визначення того, чи був гравець, що сфолив, «останнім» захисником. У інструкціях ФІБА сказано наступне[3]: суддя має подумки провести уявну лінію від баскетболіста з м'ячем до кільця, яке він атакує. Якщо на цій прямій немає нікого з суперників, значить фол проти даного гравця потрапляє під поняття «фол останньої надії». Іншими словами, не можна зупиняти з порушенням правил гравця, що має прямий доступ до кошика.

ПриміткиРедагувати