Фолікулярний рак щитоподібної залози

Фолікуля́рний рак щитоподі́бної за́лози — це високодиференційований тип раку щитоподібної залози, що становить приблизно 15% від всіх злоякісних новоутворень цього ендокринного органу. Виникає переважно у осіб жіночої статі віком понад 50 років.[1]

Фолікулярний рак щитоподібної залози
Фолікулярна аденома щитоподібної залози
Фолікулярна аденома щитоподібної залози
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 C73
OMIM 188470
eMedicine med/804
MeSH D013964
CMNS: Follicular thyroid carcinoma на Вікісховищі

Загальна характеристикаРедагувати

Виникає переважно у пацієнтів, що страждають від йододефіциту, що можна пояснити, постійною стимуляцією тиреотропним гормоном тиреоцитів.

Карцинома ГюртлеРедагувати

Карцинома Гюртле (нім. Hürthle) — це гістологічний варіант фолікулярної карциноми, що характеризується наявністю зібльшених епітеліальних клітин, насиченою еозинофільними гранулами цитоплазмою (онкоцитів). Карцинома Гюртле має вищу біологічну агресивність в порівнянні з класичним фолікулярним раком, що проявляється білатеральністю, мультифокальним ростом та метастазами в лімфатичні вузли.

ДіагностикаРедагувати

Фолікулярний рак щитоподібної залози важко відрізнити від фолікулярної аденоми, їх патогістологічна картина практично ідентична, тому аналіз аспіратів тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії (ТАПБ) дає змогу лише визначити наявність «фолікулярної пухлини». Оскільки критичним моментом в даному випадку є наявність інвазії в капсулу залози або в судини, поставити діагноз фолікулярного раку стає можливим лише при виконанні експрес-патологогістологічного дослідження під час операції або при аналізі фінального патогістологічного матеріалу. Достовірні молекулярні або генетичні маркери цього новоутворення відсутні.

ЛікуванняРедагувати

Лікування хірурічне — тиреоїдектомія. Після чого призначається ад'ювантна терпія радіойодом.

ПрогнозРедагувати

Загальне 5-річне виживання при фолікулярному раку щитовидної залози становить 91%, а 10-річне — 85%. В залежності від стадії захворювання, виживання може бути:

  • І та ІІ стадії — 100%
  • ІІІ стадія — 70%
  • IV стадія — 50%

ПриміткиРедагувати

  1. DeLellis R.A., Lloyd R.V., Heitz P.U. End C. (2004). Pathology and Genetics of Tumours of Endocrine Organs (вид. World Health Organization). Lyon: IARC Press. с. 318. ISBN 92-832-2416-7.  (англ.)