Відкрити головне меню

Георгій Володимирович Фольборт
рос. Георгий Владимирович Фольборт
нім. Georg Wilhelm Jakob von Volborth
Народився 17 (4) лютого 1885(1885-02-04)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 17 квітня 1960(1960-04-17) (75 років)
Київ, УРСР
Поховання Байкове кладовище
Місце проживання СРСР
Діяльність хімік, фізіолог
Alma mater Петербурзька Військово-медична академія
Сфера інтересів фізіологія
Заклад Харківський медичний інститут, Київський медичний інститут, Інститут фізіології АН УРСР
Вчене звання академік АН УРСР
Науковий ступінь доктор медичних наук
Науковий керівник Іван Павлов
Відомі учні Володимир Фролькіс, Микола Путілін, Яків Скляров, Анатолій Воробйов
Член НАН України
Відомий завдяки: фізіологія нервової системи, правила Фольборта
Нагороди Орден Леніна Заслужений діяч науки УРСР

Георгій (Юрій) Володимирович Фольборт (4 лютого 1885(18850204) — † 17 квітня 1960) — російський і український фізіолог, учень Івана Павлова, академік АН УРСР (з 1951), завідувач кафедри нормальної фізіології Харківського медичного інституту і Київського медичного інституту, завідувач відділами Інституту біохімії АН УРСР й Інституту клінічної фізіології. Досліджував роботу центральної нервової системи.

БіографіяРедагувати

Вихідець з освіченої родини німецького походження. Дід Олександр Федорович Фольборт був відомим лікарем, хіміком, палеонтологом, членом-кореспондентом Імператорської академії наук.[1] Батько Володимир Олександрович (1838–1889) був надвірним радником, працював у міністерстві фінансів, збирав старожитності і книжки.

 
Фото Івана Павлова і Георгія Фольборта

Георгій отримував освіту вдома, після чого вчився у Петропавлівській німецькій гімназії, яку закінчив 1903 року. Тоді ж поступив до Петербурзької Військово-медичної академії. В академії йому особливо сподобалися лекції Івана Павлова. З другого курсу він стає асистентом Павлова під час лекцій та лабораторної роботи. Першою опублікованою роботою Фольборта стала стаття «Матеріали до фізіології умовних рефлексів» (1908), яка була його першою самостійною роботою з фізіології травлення та його нервової регуляції. У 1909 році він отримав диплом лікаря з відзнакою. Павлов залишив випускника інститутським лікарем на кафедрі фізіології. Під керівництвом Павлова Фольборт виконав роботу з дослідження утворення умовних рефлексів у відповідь на гальмування і захистив її як дисертацію, отримавши ступінь доктора медицини у 1912 році.

Відтоді Фольборт став асистентом кафедри фізіології Військово-медичної академії, а з 1914 року — прозектором. У 1916 році його призначили професором кафедри фізіології Стебутівських сільськогосподарських жіночих курсів, а у 1918 році, коли ці курси було перетворено на повноцінний інститут — проректором і ректором інституту. До 1926 року Фольборт продовжував викладати у Військово-медичній академії, а 1925 навіть був тимчасово завідувачем кафедри фізіології. Також не полишав роботи у лабораторії Павлова. Коли 1923 року влада передала в розпорядження Павлова маєток Колтуші, розташований під Ленінградом, той призначив Фольборта завідувати цією експериментальною базою.

У 1926 році за рекомендацією академіка Павлова Вчена Рада Харківського медичного інституту обрала Фольборта завідувачем кафедри нормальної фізіології. Під час роботи в Україні з 1928 по 1934 рік Фольборт організував 8 фізіологічних лабораторій в Українському інституті праці, Українському інституті експериментальної медицини, Українському психоневрологічному інституті,Українському інституті харчування, Українському рентгено-радіологічному інституті, Українському інституті охорони материнства і дитинства, Українському органотерапевтичному інституті. Довгий час був завідувачем відділу фізіології травлення в Українському органотерапевтичному інституті.

 
Співробітники Українського органотерапевтичного інституту в Харкові. Сидять (зліва направо) Георгій Фольборт, О. Н. Філіпова (співробітник фармакотерапевтичного відділення), З. Є. Щавинська (зав. науково-виробничим сектором), Єлизавета Приходькова (завідувачка фізіологічним відділенням), Василь Данилевський (директор), М. М. Денисенко; стоять (зліва направо) Б. А. Вартапетов (співроб. фізіологічного від.), П. А. Вялкова (співроб. від. травлення), Анатолій Воробйов (співробітник відділу травлення), Т. В. Тутаєв (зав. фармакотерапевтичним від.), Вінокуров, В. Д. Епштейн (співроб. біохімічного від.), А. А. Ліндберг, Г. Л. Ейнгорн (зав. гормоно-хімічної лаб.)

У 1929 році виступав разом із Павловим з доповіддю про умовні рефлекси на XIII Міжнародному конгресі фізіологів у Бостоні, також робив доповідь на V Міжнародному конгресі психологів США. Читав лекції в клініці Мейо[en] в Рочестері, у психіатричній клініці в університеті Джона Гопкінса в Балтиморі.

У 1934 році Георгія Фольборта обрано членом-кореспондентом АН УРСР. 1935 року був секретарем XV Міжнародного конгресу фізіологів у Москві та Ленінграді, де головував академік Павлов.

У 1942 році Фольборту присуджено премію імені І. П. Павлова за досягнення в галузі дослідження проблеми виснаження і відновлення функціональних потенціалів.

1946 року Фольборт на запрошення Президії АН УРСР переїхав до Києва, де очолив відділ фізіології Інституту біохімії АН УРСР і водночас став завідувачем кафедри нормальної фізіології Київського медичного інституту. 1949 року він перйшов з Інституту біохімії до Інституту клінічної фізіології, де очолив відділ фізіології вищої нервової діяльності.

У червні-липні 1950 року брав участь у так званій «павловській» сесії АН СРСР і АМН СРСР у Москві, де було засуджено радянських фізіологів Леона Орбелі, Івана Беріташвілі, Ліну Штерн, Петра Анохіна як відступників від «павловського вчення». Навздогін московським подіям у Києві в листопаді 1950 року було організовано сесію АН УРСР, де Фольборт зіграв одну з головних ролей у розгромній критиці школи Олександра Богомольця, електрофізіолога Данила Воронцова, фізіолога Євгена Бабського, патофізіолога Макса Губергріца, невролога Григорія Маркелова, психолога Григорія Костюка.[2][3]

З 1951 року Георгій Фольборт обраний академіком АН УРСР. Також нагороджений званням Заслуженого діяча науки УРСР, орденом Леніна (1953).

Помер 1960 року.

Наукова діяльністьРедагувати

Фольборт досліджував фізіологію травлення, її нервову регуляцію, вищу нервову діяльність, процеси виснаження у ході фізичного навантаження. Відкрив гальмівні умовні рефлекси, розробив метод подвійної жовчної фістули.[4]

Роботи з травленняРедагувати

У перших роботах з фізіології травлення Фольборт за допомогою розробленого ним методу подвійної жовчної фістули спостерігав за виходом жовчі у дванадцятипалу кишку під час травлення і натщесерце у однієї й тієї ж тварини. Він довів, що у голодної тварини вся жовч поступає з печінки у жовчний міхур, а після прийому їжі — до кишечнику. Також Фольборт відкрив наявність гормону секретину в кишковому соці.

Виснаження і відновленняРедагувати

Сформулював так звані «правила Фольборта», що характеризують виснаження і відновлення після фізичного навантаження. Перше з них: «Працездатність органа не є його постійною властивістю, а визначається у кожний момент рівнем, навколо якого коливається баланс процесів виснаження і відновлення».

Г. В. Фольборт на 1953 рік був автором понад 130 наукових праць, виховав 45 кандидатів наук і 25 докторів наук.

Учнями та послідовниками Фольборта були Володимир Фролькіс і Микола Путілін.

Наукові публікаціїРедагувати

  • К методике наблюдения над секрецией желчи и над выходом в 12-перстную кишку // Рус. физиол. журн. — 1917. — Т. 1, вып. 1-2;
  • Фольборт, Г. В. (1951). Новые факты и соображения к учению И. П Павлова о высшей нервной деятельности. Журнал высшей нервной деятельности им. ИП Павлова, 1(3), 124
  • Фольборт, Г. В. (1962). Физиологическая картина процессов истощения и восстановления органов. Избранные труды. Ред. кол.: Н. И. Путилин (отв. ред.) и др. -Киев: Изд-во АН УССР, 293–309.
  • Фольборт, Г. В. «Система чередования утомления и отдыха как физиологическая основа тренировки.» Врачебный контроль в процессе спортивного совершенствования. М (1952): 61-65.
  • Физиологическая картина процессов истощения и восстановления органов // Физиология процессов истощения и восстановления / Под ред. Г. В. Фольборта. — Харьков, 1941
  • Фольборт, Г. В. «Физиологические изменения работоспособности элементов полушарий головного мозга.»." Физиологический журнал СССР 19.1 (1935).
  • Фольборт, Г. В. «Резкое повышение пищевой возбудимости у собак, подкармливаемых в камере без применения условных раздражителей.» Тр. Укр. психоневрологического ин-та 21 (1932): 99-107.
  • Фольборт, Георгий Владимирович, ed. Вопросы физиологии процессов утомления и восстановления. Изд-во Академии наук Укр. ССР, 1958.
  • Фольборт, Г. В. «Принципиально новое в изучении процессов утомления и восстановления.» Тезисы докладов на II конференции по физиологии труда. Киев. 1955.
  • Фольборт, Г. В. «Об основных закономерностях взаимоотношения процессов утомления и восстановления.» Процессы утомления и восстановления в деятельности организма.—К.: Госмедиздат УССР (1958): 3-10.
  • Фольборт, Г. В. «Физиология процессов утомления и восстановления.» Сб. под ред. ГВ Фольборта, Киев (1951).
  • Фольборт, Г. В., and А. В. Семернина. «Изменение работоспособности центральных элементов, обеспечивающих высшую нервную деятельность, при старении у собак.» Старость: Тр. конф. но пробл. генеза старости и профилактики преждеврем. старения организма (Киев, 17—19 дек. 1938 г.). Киев. 1939.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

Попередник:
Софія Фудель-Осипова
Завідувач кафедри фізіології Київського медичного інституту
1946 - 1960
Наступник:
Микола Путілін