Флорімон Клод де Мерсі-Аржанто

Флорімон Клод граф де Мерсі-Аржанто (фр. Florimond de Mercy-Argenteau, нім. Florimond Claude von Mercy-Argenteau; 20 квітня 1727(17270420) Льєж — 25 серпня 1794, Лондон) — австрійський дипломат.

Флорімон Клод де Мерсі-Аржанто
нім. Florimond Claude von Mercy-Argenteau
Florimont-Claude Mercy-Argenteau.jpg
Народився 20 квітня 1727(1727-04-20)[1][2][3]
Льєж, Священна Римська імперія[4][2]
Помер 25 серпня 1794(1794-08-25)[1][2][5] (67 років)
Лондон, Королівство Велика Британія[5]
Країна Banner of the Holy Roman Emperor without haloes (1400-1806).svg Габсбурзька монархія
Діяльність дипломат
Знання мов французька[6][7] і німецька[6][7]
Титул граф[d]
Посада посол Австрії у Франціїd
Рід De Mercyd
Нагороди
Орден Золотого руна Королівський угорський орден Святого Стефана

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині фельдмаршала графа Антуана де Мерсі-Аржанто (1692—1767). Вступив до австрійської дипломатичної служби при посольстві Кауніца[8] у Франції. 1754 року призначений австрійським представником при Сардинському дворі в Турині. Потім став послом у Санкт-Петербурзі (1761).

Дипломатична місія в Росії для австрійців була серед найважливіших. Росія разом з Францією виступила основним союзником Відня в Семилітній війні (1756-1762). Російська місія графа Мерсі-Аржанто припала на час чергових палацових переворотів. Після смерті імператриці Єлизавети Петрівни 25 грудня 1761 (5 січня 1762) року новий імператор Петро III з першого дня царювання[9] зібрався примиритися з Пруссією та розірвати союз із Австрією та Францією. Через такі обставини місія Мерсі виявилась невдалою в порівнянні з його попередником графом Міклошом Естергазі[10].

1764 року Мерсі-Аржанто призначений послом у Варшаві в період міжкоролів'я між Августом ІІІ і Станіславом Понятовським.

1766 року Мерсі-Аржанто став австрійським міністром у Парижі. Йому довелось завершувати справу Кауніца: 1770 року донька імператриці Марії Терезії Марія Антуанетта одружилася з дофіном, майбутнім французьким королем Людовиком XVI. В результаті союз між Бурбонами та Габсбургами остаточно укріпився. Флорімон мав слідкувати за поведінкою дофіни (1770 року їй було 14 років) та бути її наставником. Листування Мерсі-Аржанто стало важливою хронікою життя Марії Антуанетти[11].

Коли Марія Антуанетта посіла трон (1774), Мерсі-Аржанто став однією з найвпливовіших персон при французькому дворі. Він утримався в Парижі до революційних подій. Посол сприяв Етьєну Брієнну та Жаку Неккеру[12].

1789 року Мерсі-Аржанто залишає Париж. 1792 року стає представником імператора Йосипа ІІ в Брюсселі (Австрійські Нідерланди).

1794 року графа призначили австрійським посланцев у Лондоні, де він невдовзі помер.

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
  4. http://www.geni.com/people/Florimont-Claude-comte-de-Mercy-Argenteau/6000000016533586869
  5. а б Dr. Constant v. Wurzbach Mercy d’Argenteau, Florimund Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 17. — S. 391.
  6. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. а б Czech National Authority Database
  8. Будучи послом у Франції в 1750-1753 роках, намагався примирити Бурбонів з Габсбургами задля утворення союзу, направленого проти Фрідріха ІІ. Своєю діяльністю спричинив «Дипломатичну революцію 1756 року»
  9. Додатк. див. про поїздку Андрія Гудовича до Фрідріха ІІ
  10. Микола-Йосип (Міклош) Естергазі (1714—1790) — австрійський дипломат угорського походження, 1756 року успішно сприяв укладенню російсько-французького союзу (31 грудня 1756 (10 січня 1757)), направленого проти Пруссії. 1 травня 1756 року був підписаний Версальський австро-французький трактат, який разом з тогорічним російсько-французьким та австро-російським союзом 1746 року утворили австро-російсько-французький союз проти Пруссії. У результаті була завершена «дипломатична революція 1756 року»
  11. протягом 1770—1793 років — від одруження до смерті
  12. Жак Неккер (1732—1804) і Етьєн Шарль де Ломені де Брієнн (1727—1794) були міністрами фінансів часів Людовика XVI, які намагалися вивести королівство з фінансової кризи, але безрезультатно, що прискорило початок Французької революції