Флорімон Клод де Мерсі-Аржанто

Флорімон Клод граф де Мерсі-Аржанто (фр. Florimond de Mercy-Argenteau, нім. Florimond Claude von Mercy-Argenteau; 20 квітня 1727(17270420) Льєж — 25 серпня 1794, Лондон) — австрійський дипломат.

Флорімон Клод де Мерсі-Аржанто
нім. Florimond Claude von Mercy-Argenteau
Florimont-Claude Mercy-Argenteau.jpg
Народився 20 квітня 1727(1727-04-20)[1][2][3]
Льєж, Валлонія, Бельгія[4][5][6]
Помер 25 серпня 1794(1794-08-25)[1][2][7] (67 років)
Лондон, Королівство Велика Британія[7]
Країна Австрія
Діяльність дипломат
Знання мов французька[8] і німецька[8]
Титул граф[d]
Посада посол Австрії у Франціїd
Рід De Mercyd

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині фельдмаршала графа Антуана де Мерсі-Аржанто (1692—1767). Вступив до австрійської дипломатичної служби при посольстві Кауніца[9] у Франції. 1754 року призначений австрійським представником при Сардинському дворі в Турині. Потім став послом у Санкт-Петербурзі (1761).

Дипломатична місія в Росії для австрійців була серед найважливіших. Росія разом з Францією виступила основним союзником Відня в Семилітній війні (1756-1762). Російська місія графа Мерсі-Аржанто припала на час чергових палацових переворотів. Після смерті імператриці Єлизавети Петрівни 25 грудня 1761 (5 січня 1762) року новий імператор Петро III з першого дня царювання[10] зібрався примиритися з Пруссією та розірвати союз із Австрією та Францією. Через такі обставини місія Мерсі виявилась невдалою в порівнянні з його попередником графом Міклошом Естергазі[11].

1764 року Мерсі-Аржанто призначений послом у Варшаві в період міжкоролів'я між Августом ІІІ і Станіславом Понятовським.

1766 року Мерсі-Аржанто став австрійським міністром у Парижі. Йому довелось завершувати справу Кауніца: 1770 року донька імператриці Марії Терезії Марія Антуанетта одружилася з дофіном, майбутнім французьким королем Людовиком XVI. В результаті союз між Бурбонами та Габсбургами остаточно укріпився. Флорімон мав слідкувати за поведінкою дофіни (1770 року їй було 14 років) та бути її наставником. Листування Мерсі-Аржанто стало важливою хронікою життя Марії Антуанетти[12].

Коли Марія Антуанетта посіла трон (1774), Мерсі-Аржанто став однією з найвпливовіших персон при французькому дворі. Він утримався в Парижі до революційних подій. Посол сприяв Етьєну Брієнну та Жаку Неккеру[13].

1789 року Мерсі-Аржанто залишає Париж. 1792 року стає представником імператора Йосипа ІІ в Брюсселі (Австрійські Нідерланди).

1794 року графа призначили австрійським посланцев у Лондоні, де він невдовзі помер.

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #124246567 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/375956/Florimund-Mercy-Count-dArgenteau
  6. http://www.geni.com/people/Florimont-Claude-comte-de-Mercy-Argenteau/6000000016533586869
  7. а б Dr. Constant v. Wurzbach Mercy d’Argenteau, Florimund Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 17. — S. 391.
  8. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. Будучи послом у Франції в 1750-1753 роках, намагався примирити Бурбонів з Габсбургами задля утворення союзу, направленого проти Фрідріха ІІ. Своєю діяльністю спричинив «Дипломатичну революцію 1756 року»
  10. Додатк. див. про поїздку Андрія Гудовича до Фрідріха ІІ
  11. Микола-Йосип (Міклош) Естергазі (1714—1790) — австрійський дипломат угорського походження, 1756 року успішно сприяв укладенню російсько-французького союзу (31 грудня 1756 (10 січня 1757)), направленого проти Пруссії. 1 травня 1756 року був підписаний Версальський австро-французький трактат, який разом з тогорічним російсько-французьким та австро-російським союзом 1746 року утворили австро-російсько-французький союз проти Пруссії. У результаті була завершена «дипломатична революція 1756 року»
  12. протягом 1770—1793 років — від одруження до смерті
  13. Жак Неккер (1732—1804) і Етьєн Шарль де Ломені де Брієнн (1727—1794) були міністрами фінансів часів Людовика XVI, які намагалися вивести королівство з фінансової кризи, але безрезультатно, що прискорило початок Французької революції