Відкрити головне меню
Карта флористичного районування Світу

Флористичне районування — районування поверхні Землі на супідрядні регіони, що відрізняються рангом, ступенем ендемізму, особливостями історії еволюційного становлення і розвитку флористичного складу[1][2]. Флористичне районування може пов'язуватися з геоботанічним (комплексне ботаніко-географічне районування) і з ландшафтним районуванням, проте воно не підміняє специфіки кожного виду районування і самостійності одержуваних висновків, хоча можливі збіги[1].

Зміст

ІєрархіяРедагувати

Прийнята система ієрархії флористичного районування базується на виділенні різного розміру просторових ділянок (фітохорій) вкладених одна в одну й ієрархічно підпорядкованих:

  • царство, найбільша одиниця, характеризується наявністю ендемічних таксонів на рівні порядків;
  • область, характерний ендемізм на рівні родин;
  • підобласть, характерний ендемізм на рівні родів;
  • провінція, характерні ендемічні види;
  • округ,
  • район,
  • мікрорайон[1].

Заради кращої деталізації при флористичному районуванні можливе виділення проміжних просторових категорій — підобластей, підпровінцій тощо[1].

Кожна флористична область являє собою територію, на якій розвиток флори протягом геологічно тривалого часу відбувався у відносній ізоляції від сусідніх областей, одночасно з відносно безперешкодним розселенням рослин всередині такої області[2]. На рівні підобластей і нижчого рангу фітохорій флористичні особливості поєднуються з особливостями рослинного покриву (широколистяні ліси, степ, вічнозелені ліси тощо)[2].

Районування суходолуРедагувати

 
Флористичні регіони Європи (англ.)

Англійський ботанік Роналд Гуд (1896—1992) ідентифікував шість флористичних царств, пізніше цей поділ уточнив і деталізував радянський ботанік Армен Тахтаджян (1910—2009). У найбільш поширеній системі районування Тахтаджяна виділяється 6 флористичних царств і 35 областей:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Толмачев А. И. Флористическое районирование // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  2. а б в г д (рос.) Уранов А. А. Флористическое деление суши // Краткая географическая энциклопедия. Том 4: Союзная советская республика — Югославия / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1964. — 448 с.

ЛітератураРедагувати

  • Береговий П. М., Прахов М. М. Ботанічна географія. — К. : Вища школа, 1969. — 344 с. — 3000 прим.

ПосиланняРедагувати